Шостий з'їзд РСДРП(б), відбувся 26 липня — 3 авг.(серпень) (8—16 авг.(серпень)) 1917 в Петрограді. Було присутньо 157 делегатів з вирішальним голосом і 110 — з дорадчим, що представляли понад 176 тис. членів партії [на період з'їзду в РСДРП(б) було 240 тис. членів]. Порядок дня: Доповідь Оргбюро (Я. М. Свердлов); Доповідь ЦК РСДРП(б) (політичний звіт — І. Ст Сталін, організаційний, — Свердлов, фінансовий, — І. Т. Смілга); Звіти з місць; Поточний момент (війна і міжнародне положення — Н. І. Бухарін, політичне і економічне положення — Сталін, Ст П. Мілютін); Передивляється Програми; Організаційне питання; Вибори в Засновницькі збори; Інтернаціонал (знятий на 15-м-коді засіданні); Об'єднання партії; Профрух; Вибори; Разноє. Низка запитань була перенесена в секції, підсумки роботи яких обговорювалися на пленарних засіданнях з'їздів (доповідачі: оргсекция — М. М. Харітонов; професійна — Н. П. Глебов-Авілов; по передивляється партійної Програми — Ст Н. Подбельський; пропагандистсько-агітаційна — Р. С. Землячка; по виборах в Засновницькі збори — Б. З. Шумяцкий; підсекція по організації молоді — Харітонов, співдоповідач — Смілга). Звіт про роботу військової секції був опублікований 6(19) серпня в газеті «Робітник і солдат». Що зібрався після Липневих днів 1917 з'їзд почав свої засідання напівлегально. Зокрема, в друку повідомлялося про його скликання, але місце засідань не вказувалося. У зв'язку із загрозою арешту делегатів з 29 липня (11 серпня) з'їзд проходіл в нелегальних умовах, того ж дня був вибраний ЦК РСДРП(б) у складі 21 члена і 10 кандидатів. Направляв роботу з'їзду Ст І. Ленін, вимушений ховатися в Розливі . Він прислав з'їзду свої тези про політичне положення, підтримував постійний зв'язок з президією з'їзду.
Одним з перших обговорювалося питання про явку Леніна на суд у зв'язку з розпорядженням Тимчасового уряду про його арешт і наклепницькою кампанією проти більшовицької партії і її керівника. З'їзд одноголосно прийняв рішення про нез'явлення Леніна на суд і виразив протест проти цькування вождя пролетаріату. У політичному звіті наголошувалося, що ЦК проводив курс на соціалістичну революцію, прийнятий Сьомою (Квітневою) Всеросійською конференцією РСДРП(б), під гаслами: «Вся влада Радам!», робочий контроль над виробництвом і розподілом, конфіскація поміщицької землі і передача її селянам, припинення імперіалістичної війни. Була викладена тактика партії під час червневої і липневої криз, показана керівна роль більшовиків в боротьбі з контрреволюцією. У організаційному звіті ЦК були розглянуті основні форми і методи керівництва місцевими парт. організаціями, розставляння парт. сил в країні, роль ЦО(центральний орган) — газ.(газета) «Правда».
Основну увагу з'їзд приділив розгляду теперішнього моменту, розробці нового політичного курсу партії. Доповідь про війну і міжнародне положення представляла широку картину зовнішньополітичних умов розвитку революції. Але доповідач допустив принципові помилки в оцінці рушійних сил революції і її перспектив. Він стверджував, що селянство знаходиться нібито в блоці з буржуазією і не піде за робочим класом. Не розділяючи ленінського виводу про можливість перемоги соціалістичної революції в одній, окремо взятій країні, Бухарін вважав, що російська революція покликана «розпалювати пожежу світової соціалістичної революції», розглядав російську революцію лише як «поштовх» до революції на Заході, по суті заперечуючи можливість перемоги революції в Росії без допомоги пролетарських революцій в країнах Західної Європи. З'їзд відкинув помилкові затвердження Бухаріна і що підтримав його Е. А. Преображенського. У прийнятій резолюції з'їзд чітко визначив внутрішні і зовнішні умови боротьби російського пролетаріату. З'їзд відзначив, що в союзі з російською контрреволюцією виступив міжнародний імперіалізм; проаналізував хід розвитку революції, позиції класів і партій в пережитих країною політичних кризах; вказав, що погоджується партій меншовиків і есерів з політикою Тимчасового уряду, підтримка ними настання на фронті неминуче привели їх на сторону контрреволюції, що очолювані ними Ради на даному етапі (кінець двовладдя) перестали бути органами влади, яка зосередилася в руках контрреволюційної буржуазії. Доповідь про політичне положення розкрила співвідношення класових сил, що склалося до часу з'їзду, охарактеризувала дороги розвитку революції. Аналіз передуючого періоду показав, що якби Ради до липневої політичної кризи зважилися узяти владу, то протистояти їм було б нікому. Але т.к. контрреволюция в ході липневих подій організувалася і зміцнилася, Ради не можуть зараз узяти владу мирним дорогою. Керуючись ленінськими вказівками, Сталін довів необхідність тимчасової відмови від гасла «Вся влада Радам!», підкресливши при цьому необхідність роботи в Радах як органах революційної мобілізації мас. Записавши в резолюції, що мирний перехід влади до Рад став неможливий, з'їзд тимчасово зняв гасло «Вся влада Радам!» і вказав, що «правильним гаслом в даний час може бути лише повна ліквідація диктатури контрреволюційної буржуазії» [Шостий з'їзд РСДРП(б). Протоколи, 1958, с. 256]. З'їзд узяв курс на озброєне повстання, на підготовку мас до моменту, коли загальнонаціональну кризу і глибокий революційний підйом створять умови для перемоги. У доповіді про економічному стані вказувалося, що країна знаходиться на межі катастрофи, антинародною політикою панівних класів, що наближається. Резолюція з'їзду підкреслювала, що соціалістична революція — єдиний вихід з господарської розрухи, з імперіалістичної війни, застава збереження національної незалежності і самостійності Росії; обгрунтовувала економічну програму партії; визначала передумови оновлення господарського життя країни на соціалістичній основі.
З'їзд підтвердив всі вирішення Квітневої конференції РСДРП(б), у тому числі вирішення про той, що передивляється Програми партії і скликанні для цього спеціального з'їзду; прийняв новий Статут партії.
В резолюції «О об'єднанні партії» з'їзд висунув «... класове революційне гасло — єдність всіх інтернаціоналістів, що порвали на ділі з меншовиками-імперіалістами» (там же, с. 269); затвердив вступ до партії «межрайонцев» .
З питання про профрух з'їзд висловив побажання, щоб профспілки Росії узяли на себе почин по відтворенню міжнародної організації профспілок, що відкидають підтримку імперіалістичної війни і що стоять на позиціях класової боротьби. Вказав на необхідність посилення партійного впливу в профспілках з метою перетворення їх в бойові організації робочого класу для боротьби за комунізм.
В резолюціях з'їзду «Про пропаганду», про завдання партії в профрусі, про союзи молоді, про передвиборну кампанію в Засновницькі збори, в рекомендації військовій секції були розроблені програма підготовки партії до вирішальних боїв, форми і методи роботи в масах. Особлива увага приділялася створенню соціалістичних класових організації молоді — попередників Ленінського комсомолу, роботі серед солдатів і матросів, вказувалося на виключить. значущість агітації серед селян трудящих.
Вирішення з'їзду були направлені на розвиток революційної ініціативи і самодіяльності нар.(народний) мас, пройняті ленінською ідеєю союзу робочого класу і бідного селянства як вирішальної умови перемоги соціалістичної революції. Вони є зразком творчого марксизму, вироблення революційної стратегії і тактики стосовно конкретно-історичної обстановки.
З'їзд виразив готовність більшовицької партії повести маси на штурм капіталізму, на боротьбу за встановлення диктатури пролетаріату. За дорученням і від імені з'їзду ЦК РСДРП(б) видав Маніфест «К всім трудящим, до всіх робітників, солдатів і селян Росії». Могутнім закликом звучали його завершальні рядки: «... настає новий рух і настає смертна година старого світу.
Готуйтеся ж до нових битв, наші бойові товариші! Стійко, мужньо і спокійно, не піддававшись на провокацію, копите сили, будуйтеся в бойові колони! Під прапор партії, пролетарі і солдати! Під наш прапор, пригноблювані села!» (там же, с. 276).
Літ.: Ленін Ст І., Матеріали по тому, що передивляється партійної програми, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 32; його ж, Політичне положення (чотири тези), там же, т. 34; його ж, До гасел, там же; його ж, Уроки революції, там же; його ж Проект резолюції про сучасний політичний момент, там же; Шостий з'їзд РСДРП(б). Протоколи, М., 1958; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 1, М., 1970; Історія КПРС, т. 3, кн. 1, М., 1967.
