Шенберг (Schönberg) Арнольд (13.9.1874, Відень, — 13.7.1951, Лос-Анджелес, США), австрійський композитор. У 1901—03 вів клас композиції в консерваторії Штерна в Берліні. З 1903 жив у Відні, де придбав популярність як композитор, диригент, педагог, а також організатор і керівник хорових колективів. У 1925—33 проф. Прусській академії мистецтв в Берліні. Після приходу до влади фашистів був вимушений емігрувати в США. У 1936—44 вів клас композиції в Каліфорнійському університеті. У ранніх вигадуваннях продовжував традиції йому.(німецький) і австрійської романтичної музики і Р. Вагнера: струнний секстет «Просвітлена ніч» (1899), симфонічна поема «Пеллеас і Мелізанда» (1903) і ін. Пізніше розробив систему вигадування музики, що отримала назву додекафонія . Ш.—основоположник атональної музики і видний представник муз.(музичний) експресіонізму . Теорія Ш. зробила значний вплив на декілька поколінь композиторів, серед яких виділяються його учні і послідовники А. Берг і А. Веберн, а також Е. Веллес, Е. Кшенек . Р. Лейбовіц.
В числі творів Ш., де він найбільш послідовно застосував свою систему, — 5 фортепіанних п'єс (1923), Серенада для 8 інструментів (1923), скрипковий (1936) і фортепіано (1942) концерти, монодрама «Чекання» (1909, пост.(постанов) 1924), опера «Моісей і Аарон» (1932, концертного виконання 1954). Музика цих вигадувань відмічена друком штучності, надриву експресіоніста, позбавлена мелодійній виразності. Приголомшений загибеллю варшавського гетто, знищеного фашистами, Ш. створив розповідь для читця з оркестром і чоловічим хором що «Уцілів з Варшави» (1947). У цьому проїзв.(твір) Ш. відійшов від властивого йому суб'єктивізму. У своїй творчості Ш. протестував проти нелюдяних законів буржуазної держави, але домінуючою темою для нього залишалася трагічна самота художника на чужому і ворожому йому світі. Перу Ш. належать 2 камерні симфонії (1906, 1939), «Місячний Пьеро» для голосу з інструментальним ансамблем (1912), 4 струнних квартету, фортепіанні і вокальні п'єси і ін., а також декілька теоретичних праць.
Літ.: Соллертінський І., Арнольд Шенберг, Л., [1934]; Тільман І., Про додекафонном метод композиції, «Радянська музика», 1958 № 11; Павлішин С., «Мicячній П’єро» А. Шенберга, Київ, 1972.
