Шемякин Михайло Михайлович [13 (26) .7.1908, Москва, — 26.6.1970, Рига], радянський хімік-органік, академік АН(Академія наук) СРСР (1958; член-кореспондент 1953), член Президії АН(Академія наук) СРСР (1963), Герою Соціалістичного Труда (1969). Член КПРС з 1951. Закінчив МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1930). Працював в НДІ(науково-дослідний інститут) органічних напівпродуктів і фарбників (1930—35) у Всесоюзному інституті експериментальної медицини (1935—45), Інституті біологічної і медичної хімії АН(Академія наук) СРСР (1945—61), Інституті органічної хімії АН(Академія наук) СРСР (1957—60), Інституті хімії природних з'єднань АН(Академія наук) СРСР (1959—70, директор; нині Інститут біоорганічної хімії ним. М. М. Шемякина). Основні праці в області теоретичної органічної хімії і хімії природних з'єднань. З'ясував механізм ряду реакцій (піроліз солей карбонових кислот, азоксіпоєднання і ін.), розробив (спільно з А. Е. Браунштейном ) загальну теорію дії пірідоксальових ферментів (1952), синтезував антибіотик тетрациклін. Член Німецької академії дослідників природи «Леопольдіна» (1968) Французького хімічного суспільства (1958), Європейського комітету з хімії пептидів (1958). Нагороджений 2 орденами Леніна, а також медалями.
Соч.: Хімія антибіотиків, 3 видавництва, т. 1—2, М., 1961 (соавт.); The chemistry or natural depsipeptides (совм. з J. Ovchinnikov), в кн.: Recent developments in the chemistry of natural carbon compounds, v. 2, Bdpst, 1967.
