Шарко (Charcot) Жан Мартен [29.11.1825, Париж, — 16. 8. 1893, готель Морван (Лак-де-Сеттон), департамент Ньевр], французька лікарка, один з основоположників сучасної невропатології і психотерапії. Член Французької медичної академії (1872) і Паризькою АН(Академія наук) (1883). У 1848 закінчив медичний факультет Паризького університету, працював лікаркою. З 1860 проф. невропатології, а з 1872 і патологічній анатомії Паризького університету. З 1862 протягом 30 років — в лікарні Сальпетрієр, де з 1882 керівник неврологічної клініки.
В 50 — 70-і рр. роботи Ш. присвячені різним проблемам клінічної медицини: хронічним пневмоніям, циррозам печінці, шкірним поразкам і т.д. Він дав один з перших описів ревматоїдного поліартриту (1853), описав (1858) переміжну кульгавість. Виявив в лейкемічній селезінці прозорі гострі октаедри, які пізніше (1878, німецький терапевт Е. Лейден) були пов'язані з еозинофілією при бронхіальній астмі (кристали Ш. — Лейдена). Відзначив всілякі клініко-морфологічні прояви туберкульозу легенів. Описав тремтіння рук, своєрідний парез нижніх кінцівок, підвищення електріч. еськой провідність шкіри при тиреотоксикозі. З 1862 займався головним чином питаннями нервових хвороб. Розвивав клінико-анатомічній напрям (встановлення зв'язку між клінічними симптомами і локалізацією структурних змін нервової системи). Виділив як самостійні нозологічні (див. Нозологія ) форми аміотрофічний бічний склероз і ряд ін. захворювань. Описав симптоми сирингомієлії, тремтливого паралічу, розсіяного склерозу і ін. Почав (80-і рр.) вивчення спадкових форм нервових хвороб. Довів існування істерії чоловіків, чим спростував колишнє уявлення про залежність її від захворювань матки. На основі вивчення гіпнозу встановив роль навіювання у виникненні істеричних розладів (багато хто з яких описаний Ш.). Вперше в широкому масштабі застосував гіпноз як метод лікування істерії. Ряд робіт Ш. присвячений психології художньої творчості. Ім'ям Ш. названий метод гідротерапії (душ Ш.).
Неврологічна клініка Ш. з патолого-анатомічнім музеєм, лабораторією, кабінетами малюнка, скульптури, фотографії стала міжнародним центром підготовки лікарок. Створив наукову школу (Ж. Бабінський, Ю. Вагнер-Яурегг, Же. Дежерін, П. Жані, Р. Марінеську, П. Марі і ін.). Заснував журнал «Archives de neurologie» (1880) і ін. Був президентом і член ряду національних і зарубіжних академій, університетів і наукових суспільств. Ім'я Ш. носить півострів в Антарктиді (названий Ж. Б. Шарко в честь батька).
Соч.: Ceuvres complétes, v. 1—9, P., 1885—1890; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Хвороби нервової системи, СП(Збори постанов) Би, 1876; Поліклінічні лекції..., в.1— 2, СП(Збори постанов) Би, 1889—90.
Літ.: Любімов А. А., Професор Шарко. Науково-біографічний етюд, СП(Збори постанов) Би, 1894; Бехтерев Ст М., До спогадів про Charcot, «Сучасна психоневрологія» 1925 № 8, с. 14—17; Архангельський Р. Ст, Історія неврології від витоків до XX ст, М., 1965; Guillain G., J. М. Charcot. 1825—1893. His life — his work, N. Y., 1959.
Р. Ст Архангельський, Ст І. Бородулін, А. Ст Бруєнок.
