Шапорін Юрій Олександрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шапорін Юрій Олександрович

Шапорін Юрій Олександрович [27.10(8. 11) .1887, р. Глухов, нині Сумської області, — 9.12.1966, Москва], радянський композитор, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954). Народився в сім'ї художника. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1913), в 1918 — консерваторію Петрограду по класу композиції в Н. А. Соколова (проходіл інструментовку у М. О. Штейнберга і читання партитур в Н. Н. Черепніна). Важливу роль в творчому формуванні Ш. зіграли зустрічі з А. А. Блоком, до поезії якого композитор часто звертався в своїй творчості. Був завідуючим музичною частиною і композитором ленінградських театрів (1919—1934). З 1936 жив в Москві. З 1939 викладав в Московській консерваторії (з 1940 професор). Серед учнів — Р. А. Жубанова, Е. Ф. Светланов, А. Р. Флярковський, Р. До. Щедрин, Р. М. Яхин. Секретар Союзу композиторів СРСР (з 1952). У своїх кращих творах Ш. розвивав традиції російської музичної класики. Значні події історичного минулого і сучасності знайшли віддзеркалення в його крупних вигадуваннях, що відрізняються широким епічним розмахом, — опері «Декабристи» (1953), симфонії-кантаті «На полі Куликовому» (1939, слова А. А. Блоку, з доповненнями М. Л. Лозінського, Державна премія СРСР, 1941), ораторіях «Оповідь про битву за російську землю» (1944, слова різних авторів, Державна премія СРСР, 1946), «Доки шуліці крутити» (1963). Ці твори відмічені високим патріотичним пафосом, масштабністю художніх рішень, реалістичним підходом до інтерпретації літературних першоджерел. З революційними подіями пов'язаний образно-тематичний матеріал симфонії (1932); у основу сюїти «Блоха» (1926) лягла музика композитора до п'єси по повести Н. С. Леськова «Лівша». Ш. — майстер вокального листа, що послідовно розвивав лінію романсового творчості П. І. Чайковського, С. І. Танєєва, С. В. Рахманінова — цикли на вірші А. С. Пушкина (1937), Блоку («Далека юність», 1939), Ф. І. Тютчева («Пам'ять серця», 1958) і ін. Особливу популярність завоювали романси «Заклинання», «Під піднебінням блакитним», «Осіннє свято», «Надвечір примовкнула війна», обробки народних пісень «Ніщо в полюшке не колишеться», «Бурлацька пісня» (Державна премія СРСР, 1952). У числі вигадувань Ш. також вокально-симфонічні балади на слова І. А. Буніна, Блоку, М. Ст Ісаковського, До. М. Симонова, 2 сонати для фортепіано, хори, музика до драматичних спектаклів і фільмів. Автор статей про музику. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.

  Літ.: Грошева Е., Юрій Шапорін, М., 1957; Левіт С., Ю. А. Шапорін, М., 1964; Мартинов І., Ю. Шапорін, М., 1966.

  М. М. Яковлєв.

Ю. А. Шапорін.