Шапошников Борис Михайлович [20.9(2. 10) .1882, р. Златоуст, нині Челябінської області, — 26.3.1945, Москва], радянський військовий діяч і теоретик, Маршал Радянського Союза (7.5.1940), професор (1935). Член КПРС з 1930. Народився в сім'ї службовця. На військовій службі з 1901. Закінчив Московське військове училище (1903) і Академію Генштабу (1910). Брав участь в 1-ій світовій війні 1914—18 (на штабних посадах); з жовтня 1917 командир полку, в грудня 1917 вибраний начальником Кавказької гренадерської дивізії, полковник. У травні 1918 добровільно вступив в Червону Армію, обіймав різні штабні посади у Вищій військовій раді і Наркомвоєнморе України. З серпня 1919 начальник Розвідувального відділу, з жовтня 1919 начальник Оперативного управління Польового штабу РВС(Реввоєнрада) Республіки. Після Громадянської війни, в 1921—25, 1-й помічник начальника Штабу РККА, в 1925—28 командував військами Ленінградського і Московського військових округів. У 1928—1931 начальник Штабу РККА, в 1931—32 командувач військами Пріволжського військового округу, в 1932—35 начальник і військовий комісар Військової академії ним. М. Ст Фрунзе, в 1935—37 командувач військами Ленінградського військового округу. У 1937—40 начальник Генштабу і заступник наркома оборони. З серпня 1940 по липень 1941 заступник наркома оборони. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 в липні 1941 — травні 1942 начальник Генштабу, з травня 1942 по червень 1943 заступник наркома оборони, в 1943—45 начальник Вищої військової академії ним. К. Е. Ворошилова. Ш. багато і успішно працював над зміцненням і вдосконаленням Червоної Армії, особливо її апарату стратегічного і оперативного керівництва. Повідомивши бойовий досвід Громадянської війни 1918—20, опублікував праці «Кіннота» (1923), «На Віслі» (1924). Одночасно вів велику роботу в комісії з розробки статутів, відображаючи в них основні положення радянської військової доктрини. У фундаментальній праці «Мозок армії» (т. 1—3, 1927—29) сформулював основні положення про характер майбутньої війни на основі досвіду 1-ої світової війни і показав особливості керівництва сучасною війною, дав чітке уявлення про роль, функції і структуру Генштабу як органу Верховного Головнокомандування по управлінню озброєними силами. Володіння марксистсько-ленінським методом дослідження і широка ерудиція в області військової історії, багата практика штабної роботи і командування військами, виняткова пам'ять висунули Ш. у ряди видних військових теоретиків свого часу. Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання; кандидат в члени ЦК ВКП (б) з 1939. Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Червоної Зірки. Ім'я Ш. привласнено Вищим стрілецько-тактичним курсам «Постріл». Похований на Червоній площі, біля Кремлівської стіни.
Соч.: Спогади. Військово-наукові праці, М., 1974.
Літ.: Захаров М. Ст, Учений і воїн, М., 1974; Васильовський А. М., Маршал Би. М. Шапошников, «Військово-історичний журнал», 1972 № 9.
