Шаппер (Schapper) Карл (30. 12. 1812, Вейнбах, — 29.4.1870, Лондон), діяч німецького і міжнародного робочого руху. З юнацьких років вів життя професійного революціонера. Брав участь в створенні і діяльності «Союзу справедливих» (заснований в 1836—37), Освітнього суспільства німецьких робітників (засновано в 1840), суспільства «Братські демократи» (засновано в 1845). Був одним з ініціаторів залучення К. Маркса і Ф. Енгельса до реорганізації «Союзу справедливих». З 1847 член Союзу комуністів . Голова 1-го і 2-го конгресів Союзу комуністів, член ЦК Союзу. В період Революції 1848—49 один з керівників Кельнського робочого союзу. Після поразки революції Ш. під впливом невижитих волюнтаристських і змовницьких настроїв очолив (разом з А. Вілліхом) сектантсько-авантюристську фракцію Союзу комуністів. У 1856, усвідомивши помилковість своєї позиції, відновив дружні взаємини з Марксом і Енгельсом. У 1865 член Генеральної ради 1-го Інтернаціоналу.
Літ.: Льовіова С., Карл Шаппер, в збірці: Маркс і Енгельс і перші пролетарські революціонери, М., 1961.
