«Союз справедливих», таємна організація німецьких політичних емігрантів (переважно спролетаризованих ремісників), попередник Союзу комуністів . Виник в Парижі в 1836—37 на базі тих, що виділилися з «Союзу знедолених» (заснований в 1834) найбільш революційних груп. Переконання учасників «З. с.» формувалися під впливом бабувізма (див. Бабеф Р.) у його бланкистськой різновиді, а також ін. форм утопічного соціалізму (сен-симонізм, фурьерізм, учення Е. Кабе); багато хто з них був послідовниками що вступив в союз і став його видним діячем Ст Вейтлінга . «З. с.», пов'язаний з утопічними соціалістичними таємними суспільствами, взяв участь в бланкистськом повстанні 12 травня 1839, після поразки якого багато членів союзу емігрували — частиною до Швейцарії, частиною до Лондона, де «З. с.» став перетворюватися на інтернаціональну організацію (окрім німців, в нього входили скандінави, голландці, угорці, чехи, югославяне, росіяни, ельзасци). Союз підтримував зв'язки з французькими революціонерами, англ.(англійський) чартистами, польськ.(польський) демократами. Особисте знайомство видних діячів «З. с.» (І. Молль, До. Шаппер і ін.) з К. Марксом і Ф. Енгельсом привело їх до переконання в необхідності покінчити із змовницькими традиціями в діяльності союзу і сприяло засвоєнню ними основ наукового комунізму. У 1847 Маркс і Енгельс дали згоду вступити в «З. с.». Провівши корінну реорганізацію «З. с.», вони створили Союз комуністів.
