Чотирнадцята конференція РКП(б), відбулася в Москві 27 — 29 квітня 1925. Було присутньо 178 делегатів з вирішальним голосом і 392 — з дорадчим. Порядок дня: партійно-організаційні питання (доповідач Ст М. Молотів); про кооперацію (А. І. Риків); про сільськогосподарський податок (А. Д. Цюрупа); про металопромисловість (Ф. Е. Дзержінський); про розширений пленум ІККИ (Р. Е. Зіновьев); про революційну законність (А. А. Сольц). Головним в роботі конференції було обговорення питання про перспективи будівництва соціалізму в СРСР. Він придбав первинне значення у зв'язку з тим, що народне господарство наблизилося до довоєнного рівня і на чергу висувалися завдання його реконструкції. Наявність капіталістичного оточення, часткова стабілізація капіталізму і придушення ним революційного руху у ряді країн, економічна відсталість Росії використовувалися троцкистамі (див. Троцькізм ), а також лідерами що складалася «новій опозиції» Зіновьевим і Л. Б. Каменевим для обгрунтування тези про неможливість побудови соціалізму в СРСР власними силами. ЦК відкинув зіновьевський проект тез «Про завдання Комінтерну і РКП (б) у зв'язку з розширеним пленумом ІККИ», в яких затверджувалося, що перемога соціалізму може бути досягнута лише в міжнародному масштабі. Перероблені ЦК тези обгрунтовували ленінське положення про можливість перемоги соціалізму в СРСР в умовах уповільнення темпів розвитку світової революції. Конференція одноголосно схвалила тези ЦК (Зіновьев і Каменев на конференції не висловили своїх поглядів) і вказала, що Радянська країна має все необхідне для побудови соціалістичного суспільства, що робочий клас в союзі з селянством трудящого може власними силами перемогти капіталізм усередині країни не лише політично, але і економічно. Оскільки в умовах капіталістичного оточення збереглася небезпека інтервенції і реставрації капіталізму в СРСР, то в резолюції підкреслювалося, що остаточна перемога соціалізму в сенсі повної гарантії від реставрації буржуазних стосунків можлива лише в результаті перемоги пролетарських революцій у ряді країн. Були обговорені чергові завдання господарського будівництва і запропоновано прискорити розвиток металопромисловості, скласти перспективний план на 3 роки, почати споруду нових металургійних заводів, розширити виробництво кольорових металів, більше приділяти уваги підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції. Конференція вказала на необхідність найбільшого обхвату кооперацією всіх процесів господарського життя села. В цілях посилення в кооперації впливу бідняцько-середняцьких мас рекомендувалося не допускати куркульські елементи в правління суспільств. Конференція відкинула політично невірну тезу Н. І. Бухаріна, що для селянства колгоспи не є стовповим шляхом до соціалізму, і призвала приділяти більше уваги їх створенню і зміцненню. Було прийнято рішення про порядок визначення розміру з.-х.(сільськогосподарський) податку з врахуванням потужності господарства, що відповідало інтересам бідноти і середняків. У резолюції «Про партійне будівництво» ставилося завдання поліпшити партійне керівництво всіма галузями народного господарства, особливо в селі; було вирішено направити в комітети повітів і волосних РКП (б) не менше 1 тис. комуністів, а для підвищення рівня ідейно-виховної роботи на селі — не менше 3 тис. пропагандистів. У рішенні особлива увага зверталася на необхідність забезпечення правильного керівництва селянством з боку пролетаріату, на зміцнення союзу з середнім селянством для залучення його до будівництва соціалізму. В цілях посилення керівництва масовими організаціями трудящих пропонувалося укріпити комуністичні фракції в Радах, профспілках, кооперативних органах, збільшити партійне ядро в комсомолі. Конференція призвала до строгого дотримання соціалістичної законності, до посилення боротьби з бюрократизмом, порушеннями державної дисципліни.
Виведення конференції про можливість перемоги соціалізму до СРСР, закріпленого як партійне рішення, зобов'язав кожного комуніста активно брати участь в соціалістичному будівництві, в об'єднанні трудящих країни на основі досягнення цієї мети.
Літ.: Чотирнадцята конференція РКП (б). Стенографії, звіт, М-код.—Л., 1925; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 3, М., 1970; Історія КПРС, т. 4, кн. 1, М., 1970.
