Чистий дохід суспільства, частина національного доходу, яка виступає як додатковий продукт . Розділення національного доходу на необхідний і додатковий продукт є об'єктивною економічною необхідністю, незалежно від способу суспільного виробництва. Проте дороги формування Ч. д. о., принципи його розподіли і використання визначаються соціально-економічними умовами відтворення.
Ч. д. о. при капіталізмі виступає у вигляді додаткового продукту і відповідно додатковій вартості. До. Маркс, аналізуючи процес відтворення сукупного суспільного продукту і його окремі елементи, розкрив суть Ч. д. о. як економічній категорії при капіталістичному способі виробництва. «Чистий... дохід є додаткова вартість, отже — додатковий продукт, що залишається за вирахуванням заробітної плати і є реалізовану капіталом і що підлягає розділу із землевласником додаткову вартість і вимірюваний нею додатковий продукт» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 409). При капіталізмі Ч. д. о. — продукт експлуатації трудящих. К. Маркс вказував: «Додаткова праця взагалі, як праця понад міру даних потреб, завжди повинен існувати. Але при капіталістичній, як і при рабовласницькій системі і т.д., він має лише антагоністичну форму і доповнюється повним неробством відомої частини суспільства» (там же, с. 385—86). В процесі розподілу чистий дохід капіталістичного суспільства виступає в двох основних грошових формах — прибули і ренти .
Ч. д. о. при соціалізмі, будучи вираженням додаткового продукту, не стає додатковою вартістю, а використовується на користь всього суспільства. «Хоча всяка додаткова вартість представлена в якому-небудь додатковому продукті, додатковий продукт сам по собі, навпаки, не представляє додаткової вартості» (Маркс До., там же, т. 26, ч. 3, с. 383). Відповідно до двох форм соціалістичної власності Ч. д. о. складається з чистого доходу державного (загальнонародного) сектора і чистого доходу кооперативно-колгоспного сектора. У обох випадках він створюється на соціалістичних підприємствах і має єдиний соціально-економічний вміст. Ч. д. о., створюваний в державному секторі, виступає в грошовій формі у вигляді податку із звороту, прибутки підприємств (об'єднань) від виробничо-господарської діяльності, їх внесків на соціальне страхування. У кооперативно-колгоспному секторі, на відміну від державного, Ч. д. о. виступає як в грошовій, так і в натуральній формі. Грошова частина чистого доходу є прибутком, отриманим від реалізації товарної продукції. Інша ж частина чистого доходу в натуральній формі йде на внутрішньогосподарський вжиток (насіння, корма, молодняк тварин для відгодівлі, страхові фонди).
Чистий дохід соціалістичного суспільства в процесі його розподілу, перерозподілу і використання при допомозі фінансово-кредитного механізму і цін розпадається на дві частини: централізовану і децентралізованную. У централізований чистий дохід держави входять податок із звороту, платежі державних підприємств (об'єднань) з прибутку (плата за фонди, фіксовані, рентні, платежі, внески вільного залишку прибули і т.д.), внески на соціальне страхування. Колгоспні і кооперативні підприємства поповнюють централізований фонд у формі сплати прибуткового податку страхових внесків. Централізований чистий дохід витрачається державою в плановому порядку на задоволення загальнодержавних потреб: фінансування народного господарства, формування суспільних фондів вжитку, покриття витрат на оборону і управління, створення резервних фондів. Частина Ч. д. о. залишається у розпорядженні державних і кооперативно-колгоспних підприємств і використовується децентралізованно на фінансування частини капітальних вкладень, поповнення оборотних коштів, сплату відсотків за кредит, технічне вдосконалення виробництва, поповнення неділимих фондів, утворення фондів економічного стимулювання . Така система розподілу, перерозподілу і використання чистого доходу соціалістичного суспільства відповідає принципам демократичного централізму, відповідає госпрозрахунковому методу управління.
Літ.: Ситарян С. А., Чистий дохід і бюджет, М., 1964; Медведев Ст А., Соціалістичне виробництво, М., 1976, гл.(глав) 6.
