Чен І (1033—1107), китайський філософ, один з основоположників неоконфуцианства ; брат Чен Хао . В порівнянні з Чен Хао Ч. І сильніше акцентував гармонію єдності і «чи» різноманіття («принцип»); його теза «принцип — один, але його прояви багатообразні» належить до найбільш відомих філософських положень в Китаї. Ч. І вважав, що «ци» («матеріальна сила») завжди володіє фізичною формою, тоді як «принцип» передує фізичній формі і тому позбавлений її. Згідно Ч. І, почала інь і ян (основні категорії китайської натурфілософії) не існують поза «принципом», і кожна річ володіє як тілесною («матеріальна сила»), так і нематеріальною («принцип») аспектами.
