Чаттерджі Суніті Кумар (26.11.1890, Сибпур, район передмістя Калькутти, — 29.5.1977, Калькутта), індійський філолог-сходознавець і громадський діяч. Закінчив Калькутський окружний коледж (1913). Прошел підготовку по індоєвропейському, індійському, іранському, слов'янському, австроазіатському і класичному мовознавству в Лондонському і Паризькому університетах, в Коллеж де Франс і Школі живих східних мов (1919—22). Професор Калькутського університету (з 1922). Національний професор Індії по гуманітарних науках (1964). Віце-президент (з 1968) і президент (з 1969) Літературної академії (Поділи). Опублікував близько 900 робіт на бенгалі, хінді, санскриті, англійському мовах. Досліджував історію фонетики і морфології бенгальської мови, розвиток індоарійських мов, особливо пракрітов, вплив субстрата (дравідійськие і австроазіатськие мови), лексику середніх і нових індоарійських мов. Капітальна праця Ч. «Походження і розвиток бенгальської мови» (1926) поклав початок розвитку індійського мовознавства на сучасній науковій рівні. У лінгвістичних дослідженнях звертався до даних історії, культури, антропології, етнографії, філософії. Автор книги про поїздку з Р. Тагором до Малайї, Індонезії і Таїланд і інших робіт на літературні теми (на бенгальській мові). Ч. — член багатьох комітетів з питань освіти, культури і мови. У 1952—65 — голова Законодавчої ради Західної Бенгалії. Почесний член багатьох академій, інститутів і наукових суспільств Європи, Азії, Америки. У 1969 — голова Міжнародної фонетичної асоціації (Лондон). З 1969 — голова західно-бенгальського відділення індійсько-радянського культурного суспільства.
Соч.: Languages and linguistic problem, Oxf., 1945; Indo-aryan and Hindi, Calc., 1960; Languages and literatures of modern India, Calc., 1963; Select papers, v. 1, Delhi, 1972; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Введення в індоарійськоє мовознавство, М., 1977.
