Часник (Allium sativum), цибулинна рослина роду лук сімейства лілейних. Листя плоске, ланцетовидне, жолобчасте, прямостояче або таке, що никнули. Квітконосне стебло (стрілка) виконане і рівне, висотою 60—150 див. Цибулина складна, складається з 2—50 зубків, кожен з яких покритий жорсткою шкірястою лускою. У дикому вигляді зустрічається в горах Середньої Азії на Ю. Казахстану, на Кавказі, в Індії, в країнах Середземномор'я. У культурі — в Європі, Азії, Північній і Південній Америці, тропічних районах Африки, Австралії; у СРСР — майже повсюдно. Ч. культурний розділяють на стрелкующийся і звичайний (нестрелкующийся); існує проміжна форма з ослабленим стрелкованієм. За способом вирощування розрізняють яровий і озимий Ч. Ярової Ч., як правило, не стрелкуєтся, має вузьке листя, озимий може бути як стрелкующимся, так і нестрелкующимся, з широким листям. Озимий Ч. значно урожайнєє ярини, але непридатний для тривалого зберігання, яровою зберігається до нового урожаю. Культурний Ч., на відміну від дикого, насіння не дає, а утворює в суцвітті від 60 до 450 повітряних цибулин (бульбочок) і приблизно така ж кількість квіткових бутонів, що засихають до їх розпускання. Якщо цибулини не використовують для розмноження, то стрілки в Ч. обламують незабаром після їх появи з пазухи останнього аркуша, що збільшує урожай підземних цибулин на 20—40%. Ч. споживають в свіжому і консервованому вигляді, використовують в кулінарії. У цибулинах міститься 35—42% сухих речовин, 6,0—7,9% білкових речовин, 7,0—28 міліграм % вітаміну С (у листі — до 80 міліграм %), 0,5% цукрів, 20—27% полісахаридів. Гострота смаку і своєрідність запаху Ч. обумовлені наявністю ефірного масла (0,23—0,74%), в якому містяться фітонциди, що вбивають збудників багатьох хвороб.
В медицині застосовують фітонцидні препарати з цибулин Ч. (див. Фітонциди ) — настойку Ч. і аллілсат (спиртний витяг), які підсилюють рухову і секреторну функції шлунково-кишкового тракту. Призначають всередину для придушення процесів гниття і бродіння в кишечнику (при атонії кишечника і коліті), а також при гіпертонії і атеросклерозі.
В СРСР районує близько 20 селекційних сортів. Культурний Ч. розмножують зубками підземних цибулин або повітряними цибулинами. У перший рік з цибулин вирощують однозубковиє цибулини, наступного року — цибулини, що поділилися на зубки. Яровий Ч. висаджують рано навесні, озимий — з таким розрахунком, щоб він встиг укорінятися до настання стійких морозів. Норма висадки близько 400 тис. зубків на 1 га (500—2500 кг/га ). Схеми посадки: однорядкова, двух- або трьохрядкова стрічкова з відстанню між строчками в стрічці 20 або 40 див. При надлишковому зволоженні Ч. вирощують на гребенях або грядах. Середній урожай 50—80 ц з 1 га. Найбільш небезпечний шкідник Ч. — стеблова нематода.
Літ.: Ковалів А. Ст, Часник культурний, М., 1954; Алексєєва М. Ст, Культурні луки, М., 1960; Казакова А. А., Лук, Л., 1970.
