Ціанкобаламін, вітамін B 12 H 88 Con 14 O 14 P; кобальт-корріновий комплекс, в якому атом кобальту сполучений з цианогруппой, нуклеотідним залишком і з чотирма відновленими піррольнимі кільцями. Молекулярна маса 1355,40. Темно-червоні кристали, розчинні у воді і полярних органічних розчинниках. У кристалічному вигляді вперше отриманий з печінки великої рогатої худоби. Будова встановлено А. Тоддом, Д. Кроуфут-Ходжкин і співробітниками. Першоджерело Ц. у природі — мікроорганізми (Ц. синтезується деякими бактеріями, актиноміцетами, синезеленимі водоростями). Ц. виявлений майже у всіх тканинах тварин. У тканинах вищих рослин, як правило, не зустрічається (виключення — бульби боби). У жуйних тварин Ц. у достатній кількості синтезується мікрофлорою кишечника, рубця. У людини і деяких вищих тварин (птиць, свиней і ін.) синтез Ц. мікрофлорою кишечника незначний, тому вітамін B 12 повинен потрапляти в організм з їжею. Потреба в Ц. людини — близько 5 мкг в добу. Основне джерело Ц. — печінка, нирки, рибна мука, молоко. Ц. у формі коферментів — метилкобаламін і дезоксиаденозілкобаламін — бере участь у ферментативних реакціях, що забезпечують кровотворну функцію організму, сприяє нормалізації функції печінки, сприятливо впливає на регенерацію нервових волокон. Отримують Ц. мікробіологічним синтезом, використовуючи для ферментації пропіоновокислі бактерії.
Вітамін B 12 застосовують для лікування перніциозной і ін. анемій, а також захворювань центральною і периферичною нервовою систем, печінки і т.д. Призначають в розчинах внутрішньом'язовий. Див. також Вітаміни, Анемія, Кобаламіни .
Літ.: Сміт Л., Вітамін B 12 , пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1962; Friedrich W., Vitamin B 12 und verwandte corrinoide, 3 Aufl., Stuttg., 1975.
