Цифровий диференціальний аналізатор, спеціалізована цифрова інтегруюча машина, основу якої складають цифрові інтегруючі пристрої (інтегратори), що виконують інтеграцію по незалежній змінній, що задається у вигляді приростів (представлених в двійковій або трійковій системі числення). Рішення задачі в Ц. д. а. визначається взаємодією інтеграторів, організовуваних так само, як це робиться в схемах набору завдань в аналоговій обчислювальній машині (АВМ). Ц. д. а. займає проміжне положення між АВМ і ЦВМ(цифрова обчислювальна машина): по способах підготовки і методах вирішення завдань Ц. д. а. мають багато загального з АВМ, а по формах представлення даних і використовуваних елементах — з ЦВМ(цифрова обчислювальна машина).
Ц. д. а. в порівнянні з АВМ володіють вищою точністю обчислень, але меншою швидкодією і універсальністю; вони можуть виконувати інтеграцію по будь-якій незалежній змінній, а АВМ — лише за часом. Ц. д. а. не можуть вирішувати складних логічних завдань, як ЦВМ(цифрова обчислювальна машина). Зміна змінних в Ц. д. а. визначається накопиченням приростів, унаслідок чого швидкодія Ц. д. а. обернено пропорційно до забезпечуваної точність обчислень: чим вище необхідна точність, тим менше має бути величина кожного елементарного приросту і відповідно нижче швидкодія.
Ц. д. а. діляться на послідовних і паралельних. У послідовних Ц. д. а. інтеграція здійснюється за рахунок багатократного використання одного фізично реалізованого інтегратора і запам'ятовування результату інтеграції. Такі Ц. л. а. відносно прості і недороги. У паралельних Ц. л. а. всі інтегратори працюють одночасно; такі Ц. д. а. складніше і дорожче послідовних, але забезпечують вищу швидкодію.
Літ.: Цифрові аналоги для систем автоматичного управління, М. — Л., 1960; Каляєв А. Ст, Введення в теорію цифрових інтеграторів. До., 1964; його ж, Теорія цифрових інтегруючих машин і структур, М., 1970; Корн Р., Корн Т., Електронні аналогові і аналого-цифрові обчислювальні машини пер.(переведення) з англ.(англійський), [ч.] 2, М., 1968.
