Циглер Леопольд
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Циглер Леопольд

Циглер (Ziegler) Леопольд (30.4.1881, Карлсруе, — 25.11.1958, Іберлінген), німецький (ФРН) філософ-ідеаліст, близький до філософії життя (до Р. Зіммелю і «школі мудрості» Р. Кайзерлінга ) . З 1923 вів життя вільного літератора. Як мислитель сформувався під впливом ідей Ф. Ніцше (утопія оновлення культури і життя на основі нового міфу), Е. Гартмана (метафізика несвідомого) і А. Древса (проекти модернізованої релігійності без бога). Як і для ін. епігонів романтизму, метою творчої діяльності для Ц. представляється подолання наукової розсудливості в ім'я цілісно-інтуїтивного відношення до життя. Відношення це, на думку Ц., повинно будуватися довкола «атеїстичної» (точніше пантеїстичною) релігійності. Починаючи з 1930-х рр. під впливом І. Я. Бахофена, Дж. Дж. Фрейзера і К. Г. Юнга працював над матеріалом традиційного міфу і обряду, намагаючись виділити з цього матеріалу «вічну духовну спадщину людства».

  Соч.: Gestaltwandelder Götter, Darmstadt, 1920; Das heilige Reich der Deutschen, Bd 1—2, Darmstadt, 1925; Überlieferung, 2 Aufl., Münch., 1949; Menschwerdung, Bd 1—2, Olten, 1948; Briefe 1901—1958, Münch., 1963.

  Літ.: Хюбшер А.. Мислителі нашого часу, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1962, с. 90—93.

  С. С. Аверінцев.