Цвинтар [від др.-рус. погостіті — побувати в гостях; первинне значення П. — заїжджий двір, на якому тимчасово зупинялися князь і духовні особи, а також купці (гості)], 1) сільська громада і її центр в Російській державі 11—18 вв.(століття) Поступово П. стали називатися адміністративно-територіальні одиниці, що складалися з багатьох селищ, і їх центри. З поширенням на Русі християнства в П. будувалися церкви, поблизу яких знаходилися кладовища. Назву П. зазвичай отримували подвійне — по селенію і церкві. По П. частенько розкладалися різні повинності. Довше за весь П. зберігалися в північних повітах Європейської частини Російської держави, де були багато чорних (державних) і палацових земель. Розділення на П. було офіційно припинене в 1775. 2) Невеликі поселення з церквою і кладовищем в центральних повітах Російської держави в 15—16 вв.(століття) 3) Кладовище, найчастіше сільське. У цьому значенні слово «П.» у 19 — початку 20 вв.(століття) набуло поширення в усній народній творчості і художній літературі.
