Хімічне і нафтове машинобудування

Хімічне і нафтове машинобудування, галузь машинобудування, що виготовляє технологічне устаткування, а також комплектні технологічні лінії і установки для хімічної, нафтохімічної, нафтової і газової промисловості. Виникла в кінці 19 ст Отримала широкий розвиток в 60—70-х рр. 20 ст в багатьох країнах у зв'язку з прискореним розвитком хімічною, нафто- і газодобувною, нафтопереробною, нафтохімічною і деяких інших галузей промисловості. Швидкий розвиток цих галузей зумовили інтенсивний приплив в них капітальних вкладень, масове оновлення і поліпшення структури виробничих фондів, різке підвищення питомої ваги витрат на машини і устаткування.

  Якісні зміни в хімії і нафтохімії викликали перехід до використання у виробництві органічних і деяких неорганічних продуктів прогресивних видів сировини — нафти і продуктів її переробки, попутного і природного газу. Це привело до значного збільшення одиничних потужностей технологічного устаткування (агрегатів, установок і ін.). Зріс попит на крупні машини і апарати, що привело до розширення виробництва великогабаритної хімічної і нафтової апаратури.

  В Росії виробництво хімічного і нафтового устаткування почалося на рубежі 19 і 20 вв.(століття) на Україні (для цукрової промисловості) і в Азербайджані (для видобутку нафти). На напівкустарних підприємствах виготовлялися прості механічні пристрої. У СРСР Х. і н. м. отримав значний розвиток. На його базі були створені ряд підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості, але до середини 60-х рр. воно було розосереджене по різних галузях машинобудування. У 1965 Х. і н. м. виділилося в самостійну галузь промисловості, на яку покладені розробка, виготовлення і постачання устаткування для хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, нафтовидобувної, газової, мікробіологічної і целюлозно-паперової промисловості, а також для чорної і кольорової металургії, енергетики, суднобудування, харчової промисловості і ін. За 1966—76 Х. і н. м. перетворилося на одну з провідних галузей сов.(радянський) машинобудування. Найбільші заводи: Уралхиммаш (Свердловськ), Дзержінськхиммаш (Обл. Горького) Пензхиммаш, машинобудівний завод ним. Фрунзе (Суми), «Більшовик» (Київ), волгоградський завод нафтового машинобудування ним. Г. До. Петрова, Петрозаводськ «Тяжбуммаш». Більшість заводів Х. і н. м. повністю або частково реконструйовано і технічно переозброєно, побудований ряд нових цехів і підприємств, оснащених сучасною технікою. Створені спеціальні потужності для виготовлення великогабаритного устаткування. Одночасно розширена і укріплена науково-дослідна і дослідно-експериментальна база.

  Сучасне Х. і н. м. включає ряд підгалузей, які розробляють і випускають спеціалізовану продукцію (хімічне, полімерне, нафтопромисел, папероробне устаткування, устаткування для нафтопереробної промисловості) і устаткування загальнопромислового вживання (компресори і холодильні установки, насоси різних типів, воздухоразделітельная техніка, газоочисне устаткування і трубопровідна арматура). За 1966—76 загальний обсяг виробництва продукції хімічного машинобудування зріс в 2,8 разу, у тому числі випуск хімічного устаткування — в 2,3, папероробного — в 3,7, нафтопромислу — в 2,2, холодильних установок — в 3,1 разу. Збільшився також випуск нафтоапаратури, компресорів, насосів, кисневих установок і ін. виробів. За ці роки створено понад 3 тис. зразків нових типів машин, апарати і прилади, у тому числі багато крупних комплексів сучасного устаткування. Промисловими підприємствами освоєно виробництво більше 2,7 тис. найменувань нового устаткування і приладів. Істотно розширені діапазони параметрів (тиск, температура і ін.) устаткування, що виготовляється, підвищені його продуктивність, антикорозійна стійкість і надійність в роботі. Випускаються складні технологічні лінії і установки для хімічної і нафтохімічної промисловості: по виробництву аміаку аміачної селітри, аммофоса, нітроаммофоськи, по первинній і вторинній переробці нафти, каталітичному крекінгу і ріформінгу, здобуттю етилену і поліетилену, білково-вітамінних концентратів, формуванню і вулканізації шин і ін. Для цих ліній і установок розроблені і виготовляються новий вигляд устаткування, що характеризуються високими експлуатаційними показниками, у тому числі автоматизовані фільтр-пресси ФПАКМ, ліцензії на яких придбали фірми ряду капіталістичних країн, досконаліша теплообмінна апаратура, сталеві емальовані реактори і ємкості, судини з рулонірованной стали, центрифуги, сепаратори і т.д.

  Для нафто- і газодобувної промисловості випускається устаткування для спільно-роздільної експлуатації декількох нафтових пластів однією свердловиною, самохідні агрегати для капітального ремонту нафтових свердловин, що газоперекачують агрегати з газотурбінним двигуном очисні і ізолювальні машини для магістральних газопроводів і т.д.

  Налагоджений випуск бумаго- і картоноробних машин, що відрізняються високим технічним рівнем, потужних насосів для магістральних каналів і зрошувальних систем, нових кисневих установок, холодильних машин абсорбції і ін. видів устаткування.

  Створені і випускаються технологічні лінії, установки і окремі види устаткування укрупненої одиничній потужності. За 1971—75 одиничних потужностей багатьох комплексів устаткування, що випускаються, збільшилися в 2—3, а у ряді випадків в 4—5 разів. Так, річна продуктивність ліній по виробництву аміаку зросла з 100 тис. т до 400—450 тис. т , аммофоса — з 150 тис. т до 540 тис. т , аміачної селітри — з 200 тис. т до 450—500 тис. т , нітрофоски — з 100 тис. т до 300 тис. т , нітроаммофоськи — з 100 тис. т до 540 тис. т . Одиничні потужності установок по переробці нафти зросли в 2 рази, машин по виробленню газетного паперу — в 3 рази, установок по виробництву етилену і поліетилену — в 5 разів і т.д. Збільшення одиничних потужностей устаткування забезпечує зменшення питомих витрат, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції, що випускається, в галузях і на підприємствах, що використовують це устаткування.

  З 60-х рр. почалося постачання устаткування комплектними технологічними лініями і установками максимальної заводської готовності із здійсненням шефмонтажа на будівельних майданчиках. Комплектні постачання крупних комплексів устаткування сприяють скороченню термінів його монтажу на будмайданчиках, якнайшвидшому введенню нових об'єктів і підвищенню ефективності капіталовкладень. За 1971—75 об'єм комплектних постачань устаткування Х. і н. м. збільшився в 2 рази і склав понад 1 млрд. крб., що дозволило прискорити нарощування потужностей в хімії, нафтохімії і ін. галузях промисловості.

  Підприємства і організації Х. і н. м. СРСР проектують, виготовляють і поставляють устаткування для промисловості мінеральних добрив, що швидко розвивається. виробництво такого устаткування за 1971—75 зросло майже в 4 рази. Головне місце в постачаннях цього устаткування займають комплектні технологічні лінії, на базі яких створюються високоефективні великотоннажні виробництва мінеральних добрив і сировини для них.

  Завдяки підвищенню технічного рівня устаткування і зростанню його випуску збільшується експорт продукції Х. і н. м. Загальний об'єм експортних постачань в 1971—75 зріс на 40%. За рубіж поставлялося устаткування більш ніж 250 об'єктам, у тому числі заводам по виробництву каучуку ізопрена і циклогексанону в Румунії, заводам термічної фосфорної кислоти в ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка), глиноземному заводу «Бірач» в Югославії, атомній електростанції Ловіса у Фінляндії, нафтопереробному заводу у Франції і т.д. СРСР виступав як генеральний постачальник устаткування для ряду об'єктів, що будуються і реконструюються за кордоном при його технічній сприянні, у тому числі для газопереробних заводів в Угорщині, заводу хімічного волокна в КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка), машинобудівного заводу «Планта меканика» на Кубі, воздухоразделітельних установок на комбінаті «Лейнаверке» в ГДР(Німецька Демократична Республіка), кисневих цехів на металургійному комбінаті в Румунії і хімічному комбінаті в р. Пулави в Польщі, дренажних і іригаційних станцій в Іраку і ін.

  В 60—70-х рр. Х. і н. м. зайняло важливе місце і в промисловості ін. соціалістичних країн. Найбільший розвиток воно отримало в ГДР(Німецька Демократична Республіка), ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) і Румунія; зростає його значення також в Угорщині, Польщі і Болгарії.

  В країнах — членах СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) Х. і н. м. розвивається відповідно до Комплексної програми соціалістичної економічної інтеграції (1971), що передбачає координацію народно-господарських планів, взаємовигідну спеціалізацію і кооперацію цих країн в розробці і виробництві певних видів устаткування. На багатобічній основі виконуються, наприклад, проектування і виготовлення комплектних технологічних ліній для здобуття фосфорної, азотної і сірчаної кислот, установок для буріння свердловин різного призначення, устаткування для переробки пластмас, виробництва паперу і ін.

  Між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) набуло широкого поширення також двостороння науково-технічна і виробнича співпраця в області Х. і н. м. Машинобудівниками СРСР і ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) ведуться спільна розробка і виготовлення устаткування для великотоннажних виробництв аміаку, етилену і синтетичного каучуку. У співдружності фахівців СРСР і ГДР(Німецька Демократична Республіка) розроблений технологічний процес і створено устаткування великотоннажної установки для здобуття поліетилену методом високого тиску і т.д.

  Науково-технічна і виробнича співпраця забезпечує соціалістичним країнам прискорення розвитку Х. і н. м. і збільшення взаємних постачань його продукції. Так, в 1976—80 об'єм цих постачань між СРСР і іншими країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) зросте проти 1971—75 в 2,5 разу.

  В капіталістичних країнах Х. і н. м. зосереджено в основному в невеликій групі промислово розвинених країн: США, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японії, Великобританії, Франції і Італії. Доля кожній з цих країн в загальному об'ємі устаткування, що випускається ними, для хімічної промисловості і суміжних з нею галузей складала (у %):

  Найбільший виробник хімічного і супутніх йому видів устаткування на капіталістичному світі — США. У 1974 обсяг виробництва устаткування для хімічної і суміжних з нею галузей промисловості досяг тут 2800 млн. дол.(долар) У Західній Європі провідний виробник хімічного устаткування — ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), яка в 1974 випустила устаткування для хімічної і суміжних з нею галузей промисловості на 620 млн. дол.(долар) Широкий розвиток отримав Х. і н. м. в Японії, де в 1974 вироблено такого устаткування на 660 млн. дол.(долар) У Франції в 1974 було вироблено устаткування для хімічної і суміжних з нею галузей на 400 млн. дол.(долар)

  Літ.: Палтеровіч Д. М., Розвиток хімічного машинобудування в СРСР і основних капіталістичних країнах. (1958—1964 рр.), М., 1965; Брехов До. І., Хімічне і нафтове машинобудування у восьмій п'ятирічці, М., 1971; Економіка хімічного машинобудування, М., 1971; Касаткин А. Р., Основні процеси і апарати хімічної технології, М., 1973.

  Ф. М. Морозів.