Хімічна зброя
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Хімічна зброя

Хімічна зброя, отруйливі речовини і засоби їх бойового вживання (ракети, артилерійські снаряди, міни, авіаційні бомби, хімічні фугаси, ручні хімічні гранати, отруйно-димні шашки). Приголомшуюча дія Х. о. засноване на токсичних властивостях хімічних сполук, які, знаходячись в пароподібному, рідкому або аерозольному стані, можуть проникати в організм через органи дихання, шкірні покриви, слизисті оболонки, харчовий тракт (див. Отруйливі речовини ). Х. о. — зброя масового ураження. Воно призначене для знищення живої сили; може бути використано і для зараження місцевості, озброєння, бойової техніки і різних тилових об'єктів; володіє рядом бойових властивостей, що відрізняють його від ін. видів зброї. Отруйливі речовини (ОВ) здатні поширюватися у великих об'ємах повітря на значних площах, проникати в різні укриття і споруди, не обладнані в протихімічному відношенні, а також в танки і ін. бойові машини. ОВ зберігають приголомшуючу дію від декількох десятків хвилин (нестійкі ОВ) до декількох годин і діб (стійкі ОВ). Ефективність Х. о. в значній мірі залежить від метеорологічних умов і характеру місцевості. Наприклад, за наявності вітру заражене повітря може переміщатися на великі відстані і приголомшувати живу силу поза районом безпосереднього хімічного нападу. ДО Х. о. можна також віднести хімічні засоби знищення рослин — гербіциди і дефоліанти.

  Вперше Х. о. (хлор) було застосоване під час 1-ої світової війни 1914—18 йому.(німецький) військами 22 квітня 1915 в районі м. Іпр (Бельгія). В ході війни 0В широко використовували армії і ін. держав. Вживання Х. о. було заборонене Женевським протоколом (1925) який ратифікували (або приєдналися до нього) багато держав, у тому числі і СРСР. Проте деякі держави порушували цей протокол (наприклад, Італія використовувала Х. о. у війні проти Ефіопії в 1935—36). Під час 2-ої світової війни 1939—45 фашистська Німеччина широко розвернула підготовку Х. о., щорічна потужність її хімічної промисловості (до 1943) складала 180 тис. т ОВ. Проте, опасаючись у відповідь удару, вона не зважилася його застосувати. Сов. Союз завжди виступав рішучим противником використання Х. о.

  Після війни, не дивлячись на заборону Х. о., в капіталістичних країнах були знайдені високотоксичні ОВ, що у багато разів перевищують по своїй токсичності ОВ періоду 1-ої світової війни. США застосовували Х. о. у В'єтнамі.

  В сучасних озброєних силах країн агресивного блоку НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) Х. о. перебуває на озброєнні і постійно удосконалюється. Деякі іноземні військові теоретики вважають, що Х. о. в окремих випадках може бути ефективнішим, ніж ядерне, і має перед ним ряд переваг: воно здатне приголомшувати людину без знищення матеріальних цінностей, є зброєю «низької собівартості».

  Загроза вживання Х. о. вимагає підготовки ефективних заходів захисту військ і населення (див. Захист від зброї масового ураження, Захисні спорудження цивільної оборони ).

  Літ.: Степанов А. А., Отруйливі речовини, «Журнал Всесоюзного хімічного суспільства ним. Д. І. Менделєєва», М., 1968, т. 13, ст 6; В. Тан, Хімічна і бактеріологічна (біологічне) зброя і наслідки його можливого вживання. [Доповідь на XXIV сесії Генеральної Асамблеї ООН(Організація Об'єднаних Націй)], М., 1970; Ефімов П., Хімічна зброя озброєних сил США, «Зарубіжний військовий огляд», 1976 № 1. Див. також літ.(літературний) при статті Отруйливі речовини .

  А. Д. Моськальов.