Хрящ, один з різновидів сполучної тканини організму тварин і людини, що виконує механічну (опорную) функцію. Є у всіх хребетних і людини, а також у деяких безхребетних (наприклад, головоногих молюсків). У хрящових риб і круглоротих весь скелет побудований з Х.; в останніх хребетних хрящовий скелет зустрічається лише у зародків. У дорослих ссавців і людини Х. зберігається на суглобових поверхнях кісток у грудних кінцях ребер, в стінці трахеї і бронхів, зовнішній слуховій раковині, стінці носа, гортані, надгортаннику, століттях і пр. Х. утворюється з мезенхіми . Побудований з кліток — хондроцитів — і що виробляється ними міжклітинної речовини, що складається з колагенових (хондрінових) волокон і т.з. основної (аморфного) речовини. Залежно від особливостей міжклітинної речовини розрізняють 3 види Х. — гиаліновий еластичний і волокнистий. Найбільш поширений з них гиаліновий (скловидний) Х. Большоє кількість основної (аморфного) речовини, а також близькі значення коефіцієнтів заломлення волокон і основної речовини характеризують зовнішні його ознаки — однорідність, скловидна. Еластичний Х. відрізняється від гиалінового наявністю еластичних волокон. У волокнистому Х. є пучки колагенових волокон, добре помітних за допомогою світлового мікроскопа. Х. покритий оболонкою із сполучної тканини — надхрящніцей, що містить клітки, здібні до перетворення на хондроцити. Зростання Х. здійснюється головним чином за рахунок такого перетворення (зростання шляхом накладення), а також за рахунок ділення хрящових клітин (вставне зростання). Х. позбавлений кровоносних судин; проникнення в нього живильних речовин здійснюється шляхом дифузії. Про захворювання Х. див.(дивися) Хондрит,Хондродистрофія,Хондрома . Див. також Сполучна тканина і літ.(літературний) при цій статті.
