Ху Ши (друге ім'я — Ху Ши-чжі) (17.12.1891, Шанхай, — 24.2.1962, Тай-бей), китайський письменник і учений, політичний діяч. Вчився в США, доктор філософії Колумбійського університету (1917). Прибічник прагматизму . Викладав в Пекінському університеті в 1917—27, 1931—37 і 1945—48. У 1938—42 посол Китаю в США. У 1958—62 голова Academia Sinica. Один з глашатаїв ідей «літературної революції». Ратував за нову мову і літературу, проявляючи, проте, формалізм і непослідовність. Виступав як поет (книга віршів «Досліди», 1920), драматург («Справа всього життя», 1919), перекладач (розповіді Ги де Мопассана, А. П. Чехова і ін.). У 20-х рр. брав участь в русі за «впорядкування національної старизни», випустив «Історію літератури на загальнонаціональній мові» (1927) і 1-й т. «Історії літератури на байхуа» (1928). У 1928—32 входив до літературної групи «Молодик» (див. Китай, розділ Література). Опублікував дослідження по історії китайського класичного романа. Пізніше відійшов від літературної діяльності. В середині 50-х рр. методологія і наукові концепції робіт Х. Ш. піддалися різкій критиці в КНР(Китайська Народна Республіка). Після освіти в 1949 КНР(Китайська Народна Республіка) жив в США, потім на о. Тайвань. Виступав з антікоммуннстічеських, антисов. позицій.
Соч.: Ху Ши веньцунь, сірок.(середина) 1—4, т. 1—14, Тайбей, 1953; The Chinese Renaissance, Chi., [1934].
Літ.: Черкаський Л. Е., Нова китайська поезія (20—30-і роки), М., 1972, с. 25—58; Ху Ши сисян піпань, ст 1—8, Пекін, 1955—56; Лі Ао, Ху Ши пінчжуань, Тайбей, 1964; Grieder J. Ст, Hu Shih and the Chinese Renaissance, Camb. (Mass.), 1970.
