Холізм (від греч.(грецький) hólos — цілий, весь), ідеалістична «філософія цілісності». Термін введений Я. Сметсом в книзі «Holism and evolution» (1926). Згодне Х., світом управляє процес творчої еволюції — процес створення нових целостностей. В ході еволюції форми матерії перетворяться і оновлюються, ніколи не залишаючись постійними; холістічеський процес відкидає закон збереження матерії. Носієм всіх органічних властивостей оголошується плотський несприймане, нематеріальне поле (подібне лейбніцевськой монаді ), що залишається постійним при всіх змінах організму. Ціле (цілісність ) трактується в Х. як вище філософське поняття, що синтезує в собі об'єктивне і суб'єктивне; воно проголошується «останньою реальністю універсуму». Згодне Х., вища конкретна форма органічної цілісності — людська особа. Додаючи містичний характер «чиннику цілісності», Х. вважає його нематеріальним і непізнаваним. Ідеї Х. розвивали А. Мейер-Абіх (Німеччина), А. Леман (Франція). У сучасній західній літературі термін «Х.» інколи використовується для позначення принципу цілісності.
Літ.: Богомолов А. С., Ідея розвитку в буржуазній філософії 19 і 20 століть, М., 1962; Кремянський Ст І., Структурні рівні живої матерії, М., 1969; Haldane J. S., The philosophical basis of biology, L., 1931.
