Хиндустані, народно-розмовна мова, що сформувалася в середні віки на основі діалекту кхарі болю (район Поділи, Агри, Мератха). Розвинувся як мова міжнаціонального спілкування (lingua franca) всієї Північної і частково Центральної і Південної Індії. Число тих, що говорять на Х. понад 200 млн. чіл. (1975, оцінка). У Південній Індії Х. набув особливої форми під назву «Мова дакхні», або «південний хиндустані». У літературному вживанні не закріпився. Х. ліг в основу двох письмово-літературних мов: урду (ірано-арабізірованная форма Х.) і хінді (санськрітізірованная форма Х.), або літературного хінді.
Фонетичної і граматичної буд Х. загальний з хінді і урду. Словарний склад відрізняється від урду мінімальною кількістю іранських і арабських запозичень, а від хінді — відсутністю санскритських запозичень; складається в основному з відвічних слів (власне хінді, або «тадбхава»), а також містить ранні іранські запозичення. Інколи під Х. розуміється мова урду, інколи — особливий народно-розмовний стиль урду і хінді.
Літ.: Зограф Р. А., Хінді, урду і хиндустані (про використання термінів), «Короткі повідомлення інституту сходознавства», 1956, т. 18; його ж. Хиндустані на рубежі XVIII—XIX вв.(століття), М.. 1961; Шаматов А. Н., Класичний дакхині. (Південний хиндустані XVII ст), М., 1974: Harley А. Н., Colloquial Hindustani, L., 1946.
