Хінін, алкалоїд, що міститься в корі і ін. частинах хінного дерева (Cinchona) і реміджії (Remijia) сімейства маренових, виростаючих в тропічних країнах.
Вперше виділений в чистому вигляді в 1820 французькими хіміками П. Пельтье і Ж. Каванту. У 1944 американські хіміки Р. Вудворд і В. Дерінг здійснили повний синтез Х. По хімічній будові Х. — складне поліциклічне з'єднання; підстава, погано розчинна у воді, добре — в спирті, ефірі, хлороформі. Х. — типова протоплазматічеський отрута. У лікувальних дозах (у медицині застосовують Х. гидрохлорід, Х. дігидрохлорід і Х. сульфат) робить вплив на різні системи організму. Він пригноблює центри терморегуляції; знижує збудливість сердечного м'яза подовжує період рефрактора і декілька зменшує її скоротливу здатність; збуджує мускулатуру матки і підсилює її скорочення. На здатності Х. пригноблювати життєдіяльність еритроцитарних форм малярійних плазмодіїв засновано використання його як протималярійного засобу . У токсичних дозах Х. знижує діяльність кори головного мозку, викликаючи стан оглушення, запаморочення блювоту і ін. ознаки отруєння. Зважаючи на складність хімічного синтезу Х., його виділяють з кори хінного дерева. Імпорт Х. у СРСР незначний завдяки виробництву ефективних вітчизняних синтетичних протималярійних засобів і майже повної ліквідації малярії.
