Хетагуров Георгій Іванович [12(25) .4.1903, селище Цмі, нині селище Зарамаг Алагирського району Северо-осетінськой АССР, — 3.9.1975, Москва], генерал армії (1968), Герою Радянського Союза (6.4.1945). Член КПРС з 1924. У Червоній Армії з 1920. Учасник Громадянської війни 1918—20. Закінчив Київську об'єднану військову школу (1926), Вищі академічні курси при Вищій військовій академії ним. К. Е. Ворошилова (1949). У Велику Вітчизняну війну 1941—45 командувач артилерією механізованого корпусу, начальник штабу 30-ою (листопад 1941 — грудень 1942), 3-ою гвардійською (грудень 1942 — грудень 1943), 1-ою гвардійською (січень — квітень 1944) армій; командир стрілецької дивізії (травень 1944 — квітень 1945) і стрілецького корпусу (з квітня 1945). Брав участь в Московській і Сталінградській битвах, в звільненні Донбасу, Правобережної України, Білорусії і Польщі, в Звислому Одері, Східно-померанській, Берлінській і Харбіно-гирінськой операціях. Командував Північною групою військ (1958—63), військами Прибалтійського військового округу (1963—71). З 1971 військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів міністерства оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 5—8-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої і 2-ої мір, Червоної Зірки і медалями, а також декількома орденами і медалями соціалістичних країн.
