Хасмонєї, Маккавєї, жрецький рід, правлячий Іудєєй в 167—37 до н.е.(наша ера) Х. очолили в 167 до н.е.(наша ера) народно-визвольну боротьбу в країні проти політичного, податкового і релігійного гніту Сельовкидов . Після смерті глави роду Мататії (166) озброєною боротьбою керували по черзі його сини: Макавей Іуда, Іона-тан і Симон. При Іуді Маккавєє були припинені релігійні переслідування і відновлена релігійна автономія (162). Після загибелі Іуди Макавея (161) Іудея при Йонатане (первосвященик з 152) добилася значних податкових полегшень, а при Симоне (первосвященик в 142—134) — політичній незалежності (142). Вирішенням народного зібрання в 140 Симон був призначений спадковим первосвящеником, етнархом і стратегом. Подальші Х., що спиралися на саддукєєв, вели завойовні війни; при них Іудея усе більш набувала межі монархії еллінізму (Арістобул I, що правив в 104—103, прийняв титул пануючи). На початку 1 ст при царі Александре-Яннає (103—76) Іудея досягла апогею територіальна експансії. Величезні тяготи, що лягли на плечі народу, привели до очолених фарисеями масовим народними повстанням (90—84), з найбільшою жорстокістю пригніченим Яннаєм. Вдова Янная цариця Александра-Соломія (76—67) помирилася з фарисеями і залучила їх до управління державою. Після її смерті почалася громадянська війна, що завершилася втручанням Риму і завоюванням Іудеї Гнєєм Помпєєм (63). Останній з Х. Антігон (правив в 40—37) був усунений від влади і убитий Іродом I, що заснував під римським протекторатом свою династію.
Літ.: Bickermann Е., Der Gott der Makkabäer, Untersuchungen äber Sinn und Ursprung der makkabäischen Ergebung, B., 1937; його ж, From Ezra to the last of the Maccabees, N. Y., 1962; Stern М., The documents of the history of the Hasmonaean revolt, Tell-aviv, 1965.
