Харківська операція 1919, наступальна операція радянських військ Південного фронту (командувач А. І. Егоров, член РВС(Реввоєнрада) І. Ст Сталін) 24 листопада — 12 грудня проти білогвардійських військ генерала А. І. Деникіна під час Громадянської війни. Завершивши Орловсько-кромськую і Воронежсько-касторненськую операції, радянські війська Південного фронту до 24 листопада вийшли на рубіж на північ від Торби, Борки, Обоянь, Старий Оскол, Лисички (нині Георгиу-діж), Бобрів. Директивою командування Південного фронту від 24 листопада було поставлено завдання організувати переслідування противника на харківському напрямі і розгромити його. Головного удару завдавала 14-я армія (командувач І. П. Уборевіч), яка отримала завдання опанувати Харків; лівіше за неї 13-я армія (командувач А. І. Геккер) повинна була у взаємодії з 1-ою Кінною армією (командувач С. М. Будьонний) переслідувати деникінськие війська, що відходили, і оволодіти Купянськом, а 8-я армія (командуючий Р. Я. Сокільників) — розвивати енергійне настання на Старобельськ. Білогвардійське командування, прагнучи стабілізувати фронт і утримати Харків, спішно зосередило в районі Волчанськ — Валуйки кінну групу генерала К. К. Мамонтова (7 тис. шабель, 3 тис. багнетів, 58 знарядь) з метою нанести контрудар по радянських військах, що настають.
25 листопада 1-я Кінна армія звільнила Новий Оскол, 28 листопада 14-я армія опанувала Суми. 3 грудня білогвардійська група Мамонтова нанесла контрудар спочатку на стику 13-ої і 8-ої армій, а потім у фланг 1-ої Кінної армії. У наполегливих боях частини 1-ої Кінної армії у взаємодії з частинами 13-ої армії зупинили просування противника на С. і завдали йому важкої поразки в районі Бірюча і Нового Оскола. Переслідуючи розбиті білогвардійські війська, частини 13-ої армії 8 грудня зайняли Волчанськ, а частини 1-ої Кінної армії 9 грудня — Валуйки. Успішно розвивалося настання ін. армій: війська 14-ої армії 4 грудня оволоділи Ахтиркой, 6 грудня — Краснокутськом, 7 грудня — Білгородом; 8-я армія 4 грудня звільнила Павловськ. Радянське командування взяло рішення з метою оточення харківського угрупування противника нанести силами 14-ої армії удар з району Ахтирки в південно-східному напрямі, силами 13-ої армії з району Волчанська в південно-західному напрямі, а 1-ій Кінній армії було поставлено завдання ударом від Валуєк на Купянськ створити загрозу глибокого обходу з Ю.-В.(південний схід) Долаючи наполегливий опір противника, війська 14-ої армії 9 грудня зайняли Валяння, 11 грудня — Мерефу, відрізавши противникові дороги відходу на Ю. Попитка денікінців нанести контрудар з району Константінограда (нині Красноград) була паралізована діями партизан. У ніч на 12 грудня частини Латиською і 8-ою кавалерійською дивізій вступили в передмістя Харкова, а вдень оточені в місті білогвардійські війська капітулювали. Успішне проведення Х. о. дозволило військам Південного фронту перейти в рішуче настання на Донбас, роз'єднати деникінськие Добровольчу і Донську армії і створити загрозу їх тилам.
