Харківський політехнічний інститут ним. В. І. Леніна, найбільший вищий технічний учбовий заклад в СРСР, заснований в 1885 як Харківський практичний технологічний інститут. З 80-х рр. 19 ст передові студенти і викладачі відкрито виступали проти царизму і реакції. У 1917 в інституті був створений загін Червоної Гвардії. Вихованці інституту Л. Б. Красин і І. Е. Якир стали видними діячами партії і держави. У 1923 інституту привласнено ім'я Ст І. Леніна. У серпні 1921 в нім створений перший на Україні робітфак. З 1929 інститут став називатися Х. п. і. У 1930 реорганізований в 5 самостійних галузевих інститутів Харкова: механико-машинобудівній, електротехнічний, авіаційний, химіко-технологічній, інженерно-будівельний. У 1949 інститут відновлений на базі харківських вузів: механико-машинобудівного, електротехнічного, химіко-технологічного, інженерів цементної промисловості; у 1961 його філія у Ворошиловграді стало самостійним машинобудівним інститутом, філія в Кіровограді з 1968 — інститутом з.-х.(сільськогосподарський) машинобудування. Істотний вклад до вітчизняної і світової науки внесли учені інституту — Ст Л. Кирпічев, Н. Н. Бекетов, А. М. Ляпунов, Ст А. Стеклов, Р. Ф. Проськура, І. М. Бабаков, П. П. Будников, Ст М. Хрущев, П. П. Карпухин, Е, І. Орлів, І. І. Стрільців, С. С. Уразовський, Л. Д. Ландау, А. До. Вальтер.
У складі Х. п. і. (1977) факультети: механико-металургійній, машинобудівний, енергомашинобудівний, транспортного машинобудування, електромашинобудування, фізико-технічний, інженерно-фізичний, електроенергетичний, автоматики і приладобудування, технології неорганічних речовин, технології органічних речовин, хімічного машинобудування. Інститут має вечірні відділення, загальнотехнічний факультет в Харкові, філії в Кременчуці і Сумах, заочноє, підготовче відділення, аспірантуру, факультет підвищення кваліфікації викладачів технікумів, курси підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників. У нім 72 кафедри, близько 100 лабораторій, науково-дослідний відділ — 4 проблемні і 18 галузевих лабораторій; учбово-експериментальні майстерні, обчислювальний центр; у науковій бібліотеці понад 1 млн. тт. інститут веде велику науково-дослідну роботу на найбільших харківських підприємствах (тракторному заводі ним. С. Орджонікідзе, турбінному заводі ним. С. М. Кирова, заводі транспортного машинобудування ним. В. А. Малишева і ін.).
В інституті створені наукові школи по вивченню властивостей і технології виробництва азотної кислоти, розробці теоретичних проблем сучасного турбінобудування, вивченню структури тонких плівок напівпровідникових матеріалів, створенню нових поверхнево-активних і миючих речовин динаміці і міцності машин і ін. інститут видає «Вісник» (з 1952), збірки науково-технічних праць. У 1976/77 навчальному році в Х. п. і. виучувалися близько 23 тис. студентів, працювало понад 1300 викладачів, у тому числі 56 професорів і докторів наук, 549 доцентів і кандидатів наук, 4 академіки і член-кореспонденти АН(Академія наук) УРСР. Інституту надано право приймати до захисту докторські і кандидатські дисертації. За роки Сов. власті інститут підготував зверху 72 тис. фахівців (1977). Нагороджений орденом Леніна (1967).
