Харківська операція 1943, або Білгородсько-харківська операція, наступ військ Воронежського (генерал армії Н. Ф. Ватутін) і Степового (генерал-полковник І. С. Конев) фронтів 3—23 серпня під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Проводилася в період контрнаступу радянських військ в ході Курської битви 1943 . План операції (умовне найменування «Полководець Рум'янців») передбачав завдання глибокого удару військами суміжних крил, двох фронтів з району на північ від Білгорода в загальному напрямі на Богодухов — Валяння в обхід Харкова із З. Удар з метою обходу Харкова з Ю. наносила 57-я армія (генерал-лейтенант Н. А. Гаген) Південно-західного фронту (генерал армії Р. Я. Маліновський).
білгородсько-харківський плацдарм обороняло крупне угрупування німецько-фашистських військ (14 піхотних і 4 танкові і моторизовані дивізії) із складу 4-ої танкової армії і оперативної групи Кемпф групи армій «Південь» (генерал-фельдмаршал Е. Манштейн). В ході операції німецько-фашистське командування перекинуло з ін. ділянок фронту і з резерву 5 танкових, 1 моторизовану і 4 піхотних дивізії. Проте великі втрати, понесені противником під час його настання на 1-м-коді етапі Курської битви, і зосередження радянським командуванням сильних угрупувань військ на напрямі головного удару привели до перевазі сил над противником.
3 серпня після потужної 3-годинної артилерійської і авіаційної підготовки війська Воронежського і Степового фронтів перейшли в настання і вже в перший день зламали оборону противника. У прорив були введені 1-я танкова (генерал-лейтенант М. Е. Катуков) і 5-я гвардійська танкова (генерал-лейтенант П. А. Ротмістрів) армії. 5 серпня з'єднання 69-ої (генерал-лейтенант Ст Д. Крюченкин) і 7-ої гвардійської (генерал-лейтенант М. С. Шумілов) армій звільнили Білгород, після чого війська обох фронтів розвернули настання на Харків, яке продовжувалося 18 сут . На підступах до міста противник створив сильні оборонні рубежі, довкола міста — укріплений обвід, а саме місто було пристосоване до кругової оборони. До 11 серпня з'єднання 1-ої танкової армії перерізували ж. д.(залізниця) Харків — Полтава. Противник намагався сильними контрударами танкових з'єднань в районі Богодухова і Ахтирки затримати наступ радянських військ, але потерпів невдачу. Введені в битву 47-я і 4-я гвардійські армії завершили розгром ворога в районі Ахтирки. В цей час 53-я (генерал-лейтенант І. М. Манагаров), 69-я і 7-я гвардійські армії Степового фронту вели бої на підступах до Харкова. Угрупування противника було охоплене з С., Ст і Ю. Чтоби не дати противникові можливість відвести свої війська і не допустити руйнування міста, командувач Степовим фронтом 22 серпня віддав наказ про нічний штурм Харкова. До 12 ч 23 серпня після наполегливих боїв війська Степового фронту при активному сприянні з флангів військ Воронежського і Південно-західних фронтів звільнили місто. В ході Х. о. радянські війська нанесли ворогові великі втрати, відкинули його до 140 км. на Ю.-З.(південний захід) і створили сприятливі умови для звільнення Лівобережної України і Донбасу.
