Хабеас корпус акт (Habeas Corpus Act), закон, прийнятий англійським парламентом в 1679; один з основних конституційних актів Великобританії. Встановлює правила арешту і залучення обвинуваченого до суду, надає суду право контролю за законністю затримання і арешту громадян. Згодне Х. до. а., за заявою заарештованого, в якому він перераховує підтверджені присягою підстави неправомірності свого арешту, суддя зобов'язаний у встановлених терміни видати наказ про його доставку до суду для перевірки заяви. Заява розглядається суддею едінолічно у присутності заарештованого; суддя має право звільнити його (беззастережно або під заставу) або ж направити назад у в'язницю, встановивши, що він арештований правомірно. Дія Х. до. а. не поширюється на осіб, підозрюваних в державній зраді; воно може бути припинене парламентом при надзвичайних обставинах (війни, страйки, внутрішні безлади).
Х. до. а. законодавчо закріпив ту, що виникла в Англії ще в 12 ст практикові Habeas Corpus, згідно якої заарештований міг звернутися до суду або до судді для з'ясування підстав позбавлення волі. Назва цього процесуального інституту походить від латинської формули Habeas С. ad subjiciendum — початкового рядка наказу; судна про доставку заарештованого.
В США процедура Habeas Corpus стала застосовуватися ще в колоніальний період, після завоювання незалежності була закріплена конституцією США 1787 і конституціями окремих штатів. Згідно конституції, дія цієї гарантії може бути припинене лише конгресом, проте таке право надане президентові, формально якщо цього вимагають міркування державної безпеки, тобто практично у будь-якому випадку.
