Фіренцуола (Firenzuola) Аньоло (18.9.1493, флоренція, – 17 або 27.6.1543, Прато), італійський письменник. У 1518–26 був ченцем. У книзі новел «Бесіди про любов» (1523–24, видавництво 1548) Ф. узяв за зразок «Декамерон» Дж. Боккаччо. У «Бесідах...» змальовані розповідачі з аристократичного суспільства, що сповідають ідеали неоплатонічеськой любові і краси, які збігаються з естетичними ідеалами самого Ф. Фабули розповідей традиційні. У них описані радості відчуттів, любові, лицемірство ченців. Ф. чудово володів класичним італ.(італійський) літературною мовою. Найбільш значительни в художньому відношенні новелістичні книги «Золотий осел» (видавництво 1550) і «Бесіди тварин» (1541) – «перекладення на сучасні вдачі» Апулея і казок «Панчатантри» . У діалогах Ф. «Міркування про красу жінок» (1540) сформульовані естетичні ідеали, характерні для літератури і мистецтва Високого Відродження. Ф. належать комедії: «Тричі дружина» і «Двоє Лучиді» (переробка «Менехмов» Плавта ) .
Соч.: Opere, а cura di A. Seroni, Firenze, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) – Соч., вступ. ст. А. До. Джівелегова [М. – Л.] 1934.
Літ.: Fatini G., A. Firenzuola, в кн.: Autori vari. I minori, v. 2, Mil., 1961.
