«Панчатантра» (санськр. — «Пятікніжіє»), пам'ятник санскритської оповідної літератури (близько 3—4 вв.(століття)). Складові «П.» книги байок і повчальних новел побудовані за типом повісті, що обрамувала . У «П.», що містить фольклорні сюжети казок про тварин, у формі іносказання змальовано життя індійського суспільства, сатирично відтворюються соціальні стосунки. Народність «П.» зумовила її широке поширення і вплив на світову літературу. В середині 6 ст «П.» була перекладена среднеперсидський мовою. Це переведення (не зберігся) лягло в основу арабської версії, відомої під назвою «Розжарювала і Дімна» (близько 750), основою багаточисельних перекладень, що послужила, на європейські мови (через посредство древньо європейського переведення в 13—16 вв.(століття)), а також грецького під назвою «Стефаніт і Іхнілат» (1081), який дав початок версіям на слов'янських мовах. Існує близько 200 переведень «П.» більш ніж на 60 мовах Європи і Азії, у тому числі багаточисельні версії на новоіндійських мовах. Відомі пізні санскритські перекладення «П.»: збірка байок «Хитопадеша» (12 ст) і ін.
Ізд.: Панчатантра, пер.(переведення) з санськр.(санскритський) і прим.(примітка) А. Я. Сиркина, М., 1958; The Panchatantra reconstructed. Text, critical apparatus, introd. and transl. by F. Edgerton v. 1—2, New Haven, 1924; Pañcatantra. Traduit du sansent et annoté par Е. Lanceren, [P.], 1965.
Літ.: Грінцер П. А., Староіндійська проза, М., 1963; Hertel J., Das Pañcatantra, seine Geschichte und seine Verbreitung, Lpz. — B., 1914; Ruben W., Das Pañcatantra und seine Morallehre, B., 1959.
