Філіппінці, основне (корінне) населення Філіппін, група родинних народностей. Чисельність 41,5 млн. чіл. (1975, оцінка). Говорять на філіппінських мовах . Найбільш крупні народності – біколи, вісайя, ілоки, пампангани, пангасинани, самбали, тагали – входять до числа т.з. прибережних, або рівнинних, народів Філіппін; у них розвинені капіталістичні стосунки; сповідають в основному католицизм. У юж.(південний) частині Філіппін мешкає група народностей моро (магинданао, маранао, сулу-самаль, якани і ін.), які сповідають іслам; у них сильні пережитки феодальних стосунків. В гірських народностей (іфугао, калінга, бонтоки і ін.) зберігаються межі первіснообщинного устрою і анімістічеськие вірування; частина – християни (протестанти). Основні межі традиційної матеріальної і духовної культури (житло, їжа, начиння, фольклор) володіють значною схожістю у всіх Ф. Главноє заняття – землеробство, переважно поливне рисосіяння, частково рибальство і ремесла. В рівнинних народностей намічаються тенденції до консолідації в єдину філіппінську націю, ядром якої можуть стати тагали. Моро і гірські народності (національні меншини) мало зачеплені процесами національної консолідації.
Літ.: Народи Південно-східної Азії, М., 1966 (літ.).
