Філіппінські мови, мови корінного населення островів Філіппінського архіпелагу. Число тих, що говорять на Ф. я. – 41,5 млн. чіл. (1975, оцінка). Складають підгрупу індонезійської (малайською) групи (див. Індонезійські мови ) або зап.(західний) гілки малайсько-полінезійської (австронезійськой) мовної сім'ї (див. Малайсько-полінезійські мови ) . Із понад 100 Ф. я. основними регіональними мовами є: бісайський, тагальський, ілоканський, пампанганський, пангасинанський, бікольський, ібанагський і самбальський; при цьому територіальні діалекти бісайського мови незрідка визначаються як самостійні мови – себуанський, або сугбу (х) анон (близько 25% філіппінців), панаянський, або хилі-гайнон, і Самара (варай-варай), або самарнон. На основних мовах говорить близько 85% населення. Тагальський мову (25% філіппінців) виконує роль linqua franca поряд з ісп.(іспанський), а з початку 20 ст – з англ.(англійський); у 1937 ця роль закріплена законодавчо: він отримав також назву «національний», а з 1959 – «філіппінський», або «філіппіно» («піліпіно»).
Морфологічно Ф. я. відносяться до агглютінатівним мов посессивного будуючи. Іменне формоутворення виражене слабо, зате розвинене дієслівне синкретичне словоформообразованіє (залого-тімчасові форми); порядок слів в пропозиції строго не фіксований, але переважає початкове положення присудка – дієслова пасивного стану, значну роль грають службові слова і частки. Значення кореневих морфем (кореневих слів) узагальнені і в більшості випадків не дозволяють розподілити їх по граматичних класах, вони уточнюються лише в конкретному слововживанні або словотворенні. Споконвічно філіппінські кореневі морфеми по перевазі двоскладові і служать основами розгалуженого словотворення (декілька сотень афіксів і їх комбінацій) афіксації, словоудвоєнія і словоскладання, супроводжуваних закономірними морфофонематічеськимі змінами.
Основні Ф. я. використовували оригінальні складові писемності южноїнд. типа, висхідні до брахмі, замінені до середини 18 ст латиницею. З Ф. я. лише тагальський має розвинену літературну форму; література на останніх Ф. я. представлена меншим числом творів.
Літ.: Аракин Ст Д., Індонезійські мови, М., 1965; Макаренко Ст А., Мовна ситуація на Філіппінах у минулому і сьогоденні. «Народи Азії і Африки», 1970 № 5; Blake F. R., Contributions to comparative Philippine grammar, «Journal of the American Oriental Society», 1906–07, v. 27–28; його ж, A bibliography of the Philippine languages, там же, 1920, v. 40, pt 1; Frei E. J., The historical development of the Philippine national language, Manila, 1959; Dyen I., A lexicostatistical classification of the Austronesian languages, Balt., 1965: Ward J. H., Abibliography of Philippine linguistics and minor languages, lthaca (N. Y.), 1971.
