Фільмопроїзводство, виробництво фільмів і телефільмів, основна галузь кінематографії . Ф. здійснюється на кіностудіях – підприємствах, спеціалізованих по видах фільмів, що випускаються (художні, хронікально-документальні, науково-популярні, учбові, мультиплікаційні). Залежно від використовуваних кінематографічних систем і технічних засобів кінофільми бувають чорно-білі, кольорові, широкоекранні, широкоформатні, стереоскопічні, поліекранні і ін. Відмітні особливості Ф.: тісний взаємозв'язок в процесі виробництва мистецтва і техніки; значна трудомісткість виробництва і відносно висока вартість фільмів; участь в створенні фільму великого колективу творчих працівників і технічних фахівців; вживання в процесі Ф. складної техніки і дорогих матеріалів; залежність процесу кінозйомок від метеорологічних умов (при натурних зйомках); необхідність залучення акторів з різних театрів, використання при зйомках військових підрозділів, транспортних засобів, музейних експонатів і т.п.
Найбільш складні (за технологією Ф.) ігрові (художні) фільми, процес створення яких складається з наступних основних етапів: підготовка літературного сценарію, що розкриває вміст, ідейно-художню основу фільму; розробка режисерського сценарію, в якому літературний сценарій розбивається на кадри майбутнього фільму з детальним описом способів їх зйомки; підготовчий період, що включає розробку ескізів костюмів, макетів декорацій, реквізиту і т.п., підбір акторів і комплектування знімальної групи, складання детального плану і кошторису витрат на випуск фільму; знімальний період, протягом якого здійснюються всі види кінозйомок на натурних майданчиках і в павільйонах кінознімальних, монтажно-тоніровочний період, що включає монтаж знятих кадрів фільму, озвучування, перезапис звуку (див. Звукозапис, Фонограма ) , виготовлення фільмокопій і здачу готового фільму.
Ф. виникло в перші роки після винаходу кінематографа. На початку 20 ст в Франції, Росії, Великобританії, США, Німеччині були організовані підприємства для випуску фільмів – кінофабрики; спочатку вони розміщувалися в малопристосованих для зйомок приміщеннях і користувалися примітивними устаткуванням, апаратурою і декораціями. У постановці кінофільмів були достатній театральні традиції. Проте випуск фільмів, що все збільшується, сприяв накопиченню певного досвіду в організації і технології Ф. Большоє вплив на організацію Ф. надало розвиток кінотехніки і поява нових технічних засобів. У своєму розвитку випуск фільмів все більше відходив від використання театрального досвіду і удосконалював свої специфічні методи роботи (див. Кіномистецтво ) , характерною межею яких стало поєднання художньо-мистецьких і технічних процесів.
Ф. зіграло важливу роль в розвитку кінематографії і телебачення у всіх країнах світу. Особливе значення воно придбало в країнах Азії, Африки і Південної Америки, що розвиваються, де збільшення випуску фільмів надав великий вплив на розвиток національних культур.
В практику сучасного Ф. кіностудії сформувалися як підприємства із замкнутим технологічним циклом, на яких виконується весь комплекс робіт – від підготовки літературного сценарію до випуску готової для показу фільмокопії. Постановка кіно або телефільму на кіностудії здійснюється її основною виробничою ланкою – знімальною групою – колективом творчих працівників і технічних фахівців, на який покладається відповідальність за ідейно-художню і технічну якість фільму, за терміни і вартість його виробництва. Ця форма організації Ф. дозволяє в процесі створення фільмів найраціональніше використовувати художньо-мистецький персонал і матеріально-технічну базу кіностудій. Подібна організаційна структура Ф. існує в СРСР, Болгарії, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Румунії, Чехословакії. У капіталістичних країнах ця форма в основному прийнята в США, Великобританії, з деякими змінами – в Італії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японії, Індії, Аргентині, Мексиці і у ряді ін. країн.
Принципово іншою формою організації Ф. є система продуцентських кінофірм, в яких художньо-мистецькі процеси відокремлені від виробничо-технічної бази. Продуцентськая фірма формує знімальну групу поза кіностудією, розробляє кіносценарій і проводить всі підготовчі роботи, пов'язані з постановкою фільму, включаючи запрошення на договірних умовах акторів і ін. учасників зйомок, придбання необхідних матеріалів, виготовлення (або здобуття напрокат) костюмів і реквізиту. Після завершення підготовчих робіт полягає договір з кіностудією на оренду павільйонів, споруду декорацій і технічне обслуговування. Знімальна група, що створюється на період постановки фільму, користується на кіностудії засобами її технічної бази. У капіталістичних країнах продуцентськие фірми, як правило, займаються і реалізацією своєї продукції, знаходячись в складних взаєминах з кінопрокатними фірмами і банками. При такій системі кіностудії, як правило, не мають розвиненої технічної бази: обробка кіноплівки, звукозапис, комбіновані зйомки виконуються спеціалізованими фірмами по замовленнях продуцентських фірм. Апаратура для зйомки фільмів зазвичай береться на прокат у фірмах, де вона виготовляється. Кіностудія, маючи в своєму розпорядженні в основному знімальні павільйони, містить мінімально необхідний штат фахівців; постановники декорацій, освітлювачі і ін. робітники набираються по мірі потреби, лише на період споруди декорацій і зйомок. Система продуцентських кінофірм набула поширення у Франції, частково в Італії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і у ряді ін. країн. Відома гнучкість цієї організаційної форми, деякі економічної переваги, незалежність творчого процесу від виробництва залучають до неї увага кінематографістів багатьох країн світу. Відділення художньо-мистецького процесу від виробничо-технічної бази практикується і у Ф. соціалістичних країн (наприклад, в Польщі і Угорщині), де кіностудії надають послуги, пов'язані з випуском фільмів, самостійно існуючим творчим об'єднанням.
В 1950-х рр. в США, Франції, Японії і ін. капіталістичних країнах набула поширення форма організації Ф., пов'язана з діяльністю незалежних продюсерів – крупних кінорежисерів, акторів, сценаристів кінофільмів, що здійснюють постановки, на власні засоби. Незалежні продюсери розробляють сценарії, комплектують знімальні групи, проводять підготовчі роботи до виробництва і лише після цього звертаються до послуг кіностудій, з якими укладають відповідні договори. Закінчені виробництвом фільми вони продають кінопрокатним організаціям або телевізійним компаніям. У ряді випадків незалежні продюсери створюють власні фірми (наприклад, «Юнайтед артістс» і «Міріш» в США) або здійснюють свої постановки спільно з кіностудіями або телевізійними компаніями.
Велике поширення в сучасному Ф. отримали спільні постановки кінофільмів (або, як прийнято їх називати, «копродукциі»), що реалізовуються зазвичай декількома продуцентськимі фірмами або кіностудіями різних країн. Спільні постановки фільмів дозволяють об'єднати фінансові ресурси, запросити для зйомки відомих акторів і режисерів, найраціональніше використовувати технічну базу кіностудій і підібрати необхідну натуру. Знімальні групи для таких постановок комплектуються за домовленістю з представників країн, що беруть участь в створенні фільму. Радянські кіностудії здійснюють спільні постановки фільмів з кіностудіями всіх соціалістичних і багатьох капіталістичних країн. Приклади спільних постановок фільмів: «Герої Шипки» (з Болгарією), «Ярослав Домбровський» (з Польщею) «Ходіння за три морить» (з Індією), «Нормандія-Німан» (з Францією), «Червоний намет» (з Італією), «Синя птиця» (з США).
В СРСР кіностудії художніх фільмів створені у всіх союзних республіках; найбільш великі з них за об'ємом Ф. – Мосфільм, Ленфільм, кіностудії імені Горького, імені Довженко, Беларусьфільм. Існують також кіностудії хронікально-документальних, науково-популярних і мультиплікаційних фільмів. У окремих союзних республіках створені об'єднані кіностудії, що випускають художні і хронікально-документальні фільми. Практикується також об'єднання в одній кіностудії випуску хронікально-документальних і науково-популярних фільмів. Значне збільшення обсягу виробництва художніх фільмів на найбільш крупних кіностудіях зумовило необхідність децентралізації керівництва художньо-мистецьким процесом. Для цієї мети на кіностудіях СРСР були створені творчі об'єднання, що очолили керівництво знімальними групами і, що особливо важливе, – підготовку сценаріїв. Вперше творчі об'єднання були організовані на кіностудії Мосфільм в 1959. По аналогії з художньою кінематографією творчі об'єднання були створені на крупних кіностудіях, що випускають хронікально-документальні і науково-популярні фільми. За наявності у складі кіностудії ряду творчих об'єднань принцип замкнутого технологічного циклу не порушується; студія продовжує залишатися єдиним організмом.
Необхідність поліпшення якості кінофільмів, скорочення термінів і вартості їх виробництва на основі використання сучасних технічних засобів вимагають пошуку нових форм організації Ф. У постанові ЦК КПРС «Про заходи по подальшому розвитку радянської кінематографії» (1972) намічена широка програма подальшого розвитку кіносправи, вдосконалення організації Ф. і зміцнення матеріально-технічної бази кіно. Останніми роками до СРСР ведуться роботи по науковій організації Ф. з використанням досвіду деяких галузей народного господарства. При цьому головна увага приділяється підвищенню ідейно-художнього і технічного рівня фільмів, що випускаються, поліпшенню планерування і організації Ф., матеріальному стимулюванню творчих і технічних працівників залежно від якості фільмів і результатів показу їх в кіномережі.
Літ.: Конопльов Би. Н., Основи фільмопроїзводства, 2 видавництва, М., 1975; Горюнова Р. Н., Чернов Ст Р., Економіка кінематографії, М., 1975.
