Фільмотека (від фільм і греч.(грецький) theke – сховище), установа (або відділ кіностудії), що збирає і зберігає фільми, а також вихідні матеріали по фільмах (негативи, позитиви, фонограми і т.п.) і документацію (сценарії, монтажні листи, рецензії, фотографії і т.п.). Ф. також проводить систематизацію і наукове вивчення кінотворів, що знаходяться в ній на зберіганні, а при необхідності здійснює їх реставрацію. Фільми і матеріали, що поступають у Ф., піддаються профілактичній обробці, що перешкоджає погіршенню їх фотографічних і фізіко-механічніх властивостей, і розміщуються в спеціальних складських приміщеннях – фільмохраніліщах, в яких підтримуються строго певна температура і вологість повітря. У Ф. при кіностудіях збирають і зберігають фрагменти випущених раніше фільмів, а також фонограми із записом шумів, музики і т.п., які можуть бути використані при створенні ін. фільмів. Багато Ф. проводять культурно-просвітницьку роботу: владнують лекції і перегляди фільмів, організовують кінофестивалі і т.п. заходи. У СРСР набули поширення учбові Ф. – методичні установи в системі органів народної освіти. Найбільші Ф. (Госфільмофонд СРСР, Франц. синематека, Національна кінобібліотека Британського кіноінституту, Госфільмархив ГДР(Німецька Демократична Республіка), центральний фільмархив Польщі, Госфільмархив Чехословакії, Кінобібліотека музею сучасного мистецтва в США і ін.) полягають членами Міжнародної федерації кіноархівів (ФІАФ), в завдання якої входить міжнародний обмін фільмами і популяризація кращих кінотворів.
