Філософські конгреси
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Філософські конгреси

Філософські конгреси міжнародні. 1-й міжнародний Ф. до. (серпень 1900, Париж), організований за ініціативою франц.(французький) філософів-ідеалістів – Е . Бутру (президент конгресу), А. Бергсона, Л. Кутюра, Е. Леруа і ін., був приурочений до Усесвітньої виставки. Робота конгресу проходіла по 4 секціям – логіки і історії науки (переважали доповіді позитивістського напряму), загальної філософії і метафізики, етики, історії філософії [доповіді П. Таннері (Франція) «Принципи природознавства у Арістотеля», Ж. Льона (Франція) «Інструктивна логіка в епікурейській школі», А. Делакруа (Франція) «Д. Юм і критична філософія» і ін.]. Від Росії в роботі конгресу брали участь логік Н. А. Васильев (віце-президент конгресу), Ст Н. Івановський, Би. Н. Чичерін. На 2-м-коді конгресі (1904, Женева, Швейцарія) поряд з перерахованими секціями працювала секція історії науки. На 3-м-коді конгресі (1908, Гейдельберг, Німеччина президент конгресу – Ст Віндельбанд) домінували неокантіанськоє і частково неогегельянськоє напрями (Б. Кроче, Італія, і ін.); обговорювалася проблема синтезу абсолютного ідеалізму з прагматизмом [доповіді Дж. Ройса (США), Ф. К. С. Шиллера (Великобританія), Г. Куваки (Японія)]. З Росії на конгресі присутні А. Ст Васильев, Н. А. Васильев, П. Е. Лейкфельд. На 3-м-коді конгресі була вироблена семисекційна структура (секції історії філософії, загальній філософії психології, логіки і теорії пізнання, етики, естетики, філософії релігії), характерна і для наступних п'яти Ф. до. (4-ою відбувся в 1911, в Болонье, Італія; 5-й – в 1924, в Неаполі, Італія; 6-й – в 1926, в Кембріджі, США; 7-й – в 1930, в Оксфорді, Великобританія: 8-й – в 1934, в Празі, Чехословакія). Значною подією був 9-й Ф. до. (1937, Париж) – т.з. Декартівський конгрес, присвячений 300-літтю виходу вигадувань Р. Декарта «Міркування про метод» і «Геометрія». Спеціальна секція конгресу обговорювала основні ідеї картезіанської філософії; працювали підсекції історії картезіанських ідей, впливу картезіанства, методологічних і математичних аспектів учення Декарта і ін. Були розглянуті проблеми співвідношення ідей Декарта з філософією франц.(французький) матеріалістів 18 ст (доповідь Х. Влесхаувера, Нідерланди), Г. Галілея (доповідь Л. Койре, Франція); обговорювалося питання про вплив Декарта на розвиток філософії і науки в Англії (А. Р. Андерсон), Німеччині (Е. Бергман), Угорщині (І. Халаши-Надь), Чехословакії (І. Тірді), Японії (Р. Куваки). У доповідях І. Бенеша (Угорщина), С. Браун, К. Льовіта (Німеччина), Ж. Марітена (Франція) з ідеалістичних позицій були розглянуті проблеми онтології і гносеології Декарта. На секції логіки і філософії математики 9-го Ф. до. обговорювалися антиномії і парадокси логіки і теорії безлічі, логіко-математичний аналіз проблеми безконечного (доповіді Х. Перельмана, Ж. Тюммера і А. Френкеля) і проблеми формальної структури математичних об'єктів. Спеціальні секції були присвячені філософським питанням фізики і біології; обговорювалися принципи детермінізму і невизначеності (Л. де Бройль, П. Февріє, Франція, А. Тесту, Італія, Е. Юїнг, Великобританія). На секції філософських питань біології дискусія розвернулася довкола висунутого Л. Берталанфі «органіцистського підходу» до біологічних закономірностей; працювала також секція аналізу рефлексії і трансцендентній, на якій домінували неотомісти, і секція «цінності – норми і дійсність».

  Після перерви, пов'язаної з 2-ою світовою війною 1939–45, була зроблена спроба зібрати 10-й Ф. до. у 1946 в Римі; проте цей конгрес не був досить показний і зазвичай не включається в загальну нумерацію Ф. до. (як і міжнародний конгрес з філософії в Барселоні, 1949). Тому 10-м-код вважається Ф. до., що відбувся в 1948 в Амстердамі (Нідерланди); починаючи з його Ф. до. організовуються Міжнародною федерацією філософських суспільств під егідою ЮНЕСЬКО. Тема 10-го Ф. до. – «Людина, людство і гуманність». На 17 секціях (в т.ч. і нових – філософії права, філософії мови, філософії історії) заслуховувало більше 400 доповідей, в проблематиці яких важливу роль грала антифашистська тема. 11-й конгрес (1952, Брюссель, Бельгія) прошел під знаком панування феноменологічної школи (доповіді А. Бейера, Л. Ландгребе, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), А. Сильва-Таруки, Австрія) і неопозітівізма (А. Айер, До. Поппер, Великобританія). На конгресі було прийнято рішення проводити Ф. до. регулярно раз в 5 років.

  Найбільшою віхою в історії Ф. до. з'явився 12-й конгрес (вересень 1958, Венеція і Падуя, Італія, більше 1300 делегатів), на якому вперше присутні делегація СРСР (у складі 28 чіл.), а також представники Болгарії, Угорщини, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польщі, Румунії, Чехословакії. У доповідях сов.(радянський) делегації, що викликали великий інтерес з боку учасників конгресу, було дано марксистське освітлення теми 12-го Ф. до. – «Людина і природа». Дві інші провідні проблеми – «Свобода і цінності» і «Логіка, мова і спілкування»; у дискусіях довкола цих проблем сов.(радянський) делегація послідовно відстоювала принципи марксистсько-ленінської філософії, виступала проти ідеалістичного тлумачення досягнень сучасної науки і спроб «спростування» діалектичного матеріалізму. З матеріалістичних позицій виступали також ряд філософів Італії, США, Франції. Серед представників буржуазної філософії чисельно переважали неотомісти і логічні позитивісти. На 13-м-коді Ф. до. (1963, Мехіко, Мексика, близько 1500 учасників) також були присутні делегації СРСР (18 чіл.) і ін. соціалістичних країн, що зробили в цілому більше 70 доповідей і повідомлень, в яких був викладений марксистський підхід до головних тем конгресу («Проблема людини» і «Критика нашої епохи»). У доповідях представників СРСР, Куби (Х. А. Портуондо) і ряду ін. країн розглядалися ідеологічні питання національно-визвольної боротьби проти імперіалізму і неоколоніалізму. Відсіч з боку делегатів з соціалістичних країн, що розвиваються, отримала висунута в доповідях Ф. Ларройо (Мексика) і Р. Савади (Японія) ідея «світового уряду». Полеміка між представниками матеріалістичних ідеалістичних переконань розвернулася на засіданнях конгресу, присвячених філософським питанням природознавства, оцінці філософії Е. Гуссерля (симпозіум), загальній семантиці, співвідношенню європейських і вост.(східний) філософських традицій. Важливе значення для розвитку взаєморозуміння між філософами СРСР і США мала зустріч делегацій цих країн, організована під головуванням Дж. Сомервілла (США) і присвячена темі «Філософія і проблеми світу на землі». На 14-м-коді Ф. до. (1968, Відень, Австрія, близько 3000 делегатів, у тому числі 150 з соціалістичних країн) члени сов.(радянський) делегації (41 чіл.), що брали активну участь майже у всіх пленарних і секційних засіданнях, дали марксистський аналіз основних тим конгресу («Дух, світ і історія», «Свобода: відповідальність і рішення», «Мова: семантика і герменевтика», «Філософія і ідеологія», «Філософія і наука»). На конгресі розглядалися основні проблеми сучасності: питання суспільно-політичної, національно-визвольної і ідеологічної боротьби, соціальні наслідки науково-технічної революції, відповідальність і роль ученого, криза буржуазної культури, характер і значення гуманізму в сучасну епоху. Конгрес показало зростання усесвітнього впливу ідей марксистсько-ленінської філософії. З нагоди 150-ліття з дня народження К. Маркса в рамках конгресу був проведений колоквіум «Карл Маркс і філософія сучасності»; як доповнення до нього за ініціативою сов.(радянський) і амер.(американський) марксистів був організований колоквіум «Природа людини і проблема світу», 15-й Ф. до. відбувся у вересні 1973 (Варна, НРБ(Народна Республіка Болгарія), близько 3500 учасників). В порядку підготовки до конгресу в СРСР, Болгарії і ін. соціалістичних країнах були проведені ряд конференцій (зокрема, Всесоюзна теоретична конференція «Чоловік і науково-технічний прогрес», березень 1973), були опубліковані доповіді і ін. матеріали, у тому числі спільний сов.(радянський)-болг. праця «Ленінська теорія віддзеркалення і сучасна наука» (т. 1–3, Софія, 1973). Одній з найбільш багаточисельних була делегація СРСР (270 чіл.); значно ширше, ніж на попередніх конгресах, були представлені філософи країн Азії і Африки, що розвиваються. Тема конгресу «Наука, техніка, чоловік» була глибоко розглянута в доповідях філософів-марксистів в світлі діалектичного матеріалізму і марксистської методології науки. На конгресі розвернулися гострі дискусії між представниками марксистської і буржуазної філософії, що піднімають практично всі актуальні питання сучасної філософії і суспільного розвитку.

  Окрім загальних Ф. до., регулярно проводився і проводиться ряд ін. міжнародних конгресів з окремих областей і напрямів філософії: Міжнародні конгреси з логіки, методології і філософії науки (проводяться з 1960; 5-ою відбувся в 1975), Міжнародні конгреси з естетики (проводяться з 1913; 7-ою відбувся в 1972), Міжнародні гегелівські конгреси (проводяться з 1956; 11-ою відбувся в 1976), Міжнародні лейбніцевськие конгреси (проводяться з 1966; 2-ою відбувся в 1972).

  Літ.: Копнін П. Ст, XII Міжнародний філософський конгрес. Замітки учасника, «Філософські науки», 1959 № 1; Юдіна Н. С., Міхаленко Ю. П., Садовський Ст Н., Деякі проблеми сучасної філософії. Критичний огляд матеріалів XII Міжнародного філософського конгресу. Венеція, 1958, М., 1960; Ськирдо М. П., Боротьба ідей на XV Усесвітньому філософському конгресі, М., 1974.

  Би. А. Старостін.