Філантропізм, філантропінізм (від греч.(грецький) philanthropía – людинолюбство), прогресивна буржуазно-педагогічна течія в Германії, що отримала розвиток в кінці 18, – початку 19 вв.(століття), у якому просліджується вплив ідей природного виховання Ж. Ж. Руссо . Основоположник течії І. Б. Базедовий створив перший філантропії – закрита виховна установа (інтернат). Послідовники Базедова Р. Блаше, І. До. Гутс-Мутс, До. Р. Зальцман, І. Г. Кампе і ін.) відкривали філантропіни і розвивали свої педагогічні ідеї з врахуванням суспільно-економічного розвитку Німеччини того часу, потреб тієї, що народжувалася йому.(німецький) буржуазії. Філантропіністи виступили з критикою що панували в школі зубріння, словесного вчення, формалізму, засилля древніх мов, жорстокості до дітей, релігійної нетерпимості.
Філантропіни були платними закладами і призначалися головним чином для дітей спроможних батьків. У них поряд з древніми мовами стали викладатися і нові (франц., англ.(англійський), італ.(італійський)), велика увага приділялася природничонауковим знанням, мистецтву, гімнастиці, плаванню, іграм верховій їзді, з.-х.(сільськогосподарський) і ремісничій праці. У вченні використовувалися різні види наочності. У ряді філантропінов вводилося викладання деяких предметів по вибору учнів (бухгалтерія, технологія і ін.), що давало можливість підготовки вихованців не лише в університет, але і до практичної (торгівельною і промисловою) діяльності. Філантропіністи сприяли в педагогіці вдосконаленню методів вчення, що враховують вікові і індивідуальні особливості дітей, розвитку теорії фізичного і трудового виховання. Ф. зробив вплив на т.з. нове виховання (див. А. Ферьер ) .
Літ.: Крупськая Н, До., Пед. соч.(вигадування), т. 1, М., 1957, с. 258–60; Пискунів А. І., Нариси по історії прогресивної німецької педагогіки кон. XVIII – нач. XIX вв.(століття), М., 1960; Allgemeine Revision des gesammten Schul- und Erziehungswesens von einer Gesellschaft praktischer Erzieher, hrsg. von J. H. Campe, Tl 1–16, Hamb., 1785-92; Salzmann Ch., Ausgewählte Schriften, Bd 1–2, Langensalza, 1897–1901.
