Фізика атмосфери, розділ метеорології, що вивчає фізичні закономірності процесів і явищ, що відбуваються в атмосфері, у тому числі що визначають будову і самої атмосфери: властивості складових атмосферу газів, поглинання і випромінювання ними радіації, розподіл температури і тиску, випар і конденсацію водяної пари, утворення хмар і опадів, всілякі форми рухи в атмосфері і т.д.
Перетворення сонячної енергії і теплового випромінювання самої атмосфери і підстилаючій поверхні вивчаються актинометрією (у широкому сенсі цього терміну) і атмосферною оптикою . До останньої відносяться також і різні оптичні явища в атмосфері (сутінки, зоря, гало, колір н поляризація небозводу, видимість предметів і ін.). Електричні явища в атмосфері (блискавки і ін. електричні розряди) і її електричні властивості (провідність, іонізація, електричні струми, об'ємні заряди, заряди хмар і опадів і т.д.) – предмет учення про атмосферній електриці . Поширення і генерація звуку в реальній атмосфері і дослідження останньої акустичними методами – предмет атмосферної акустики . До Ф. а. відноситься також фізика хмар і мікропроцесів, що приводять до освіти твердих і рідких аерозолів, включаючи штучну дію на атмосферні процеси.
Взаємодія атмосфери з підстилаючою поверхнею – океаном або сушею, яке відбувається в нижньому, пограничному шарі атмосфери і результатом якого є обмін кількістю руху, теплом і вологою, також вивчається Ф. а. У цій взаємодії визначальну роль грає турбулентність в атмосфері і гідросфері . Процеси у верхній атмосфері, її будова і динаміка досліджуються фізикою верхньої атмосфери або ширшим розділом науки – аерономієй, що вивчає також і різні хімічні процеси, що відбуваються у верхній атмосфері.
Одна з основних проблем всіх розділів Ф. а. – створення фізичної основи для чисельного моделювання різних атмосферних процесів. В зв'язку з цим найбільш важливою є т.з. проблема параметризації – опис різних дрібномасштабних процесів за допомогою величин, що характеризують середні атм.(атмосферний) умови в крупніших масштабах, на тлі яких розвиваються процеси, що вивчаються. Це необхідно при чисельному моделюванні атмосферних явищ за допомогою ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Наприклад, купчасті хмари, розміри яких порядку декілька км., грають важливу роль при влаго- і теплообміні в атмосфері, перенесенні радіації і т.д. У чисельних моделях їх вплив на радіацію, теплообмін і ін. процеси в атмосфері параметризують, тобто виражають за допомогою температури, вітру, вологості і ін. змінних, що задаються в певних крапках, створюючих просторову сітку чисельної моделі, відстань між якими звичайна декілька сотень км. Ф. а. займається також дослідженнями атмосфер інших планет, що сприяє поглибленню розуміння явищ, що відбуваються в земній атмосфері.
Літ.: Матвєєв Л. Т., Основи загальної метеорології. Фізика атмосфери, Л., 1965; Хргиан А. Х., Фізика атмосфери, [3 видавництва], Л., 1969; Гуди Р. М., Уолкер Дж., Атмосфери, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1975.
