Фогт [йому. Vogt, від позднелат. vocatus (лат. advocatus) – захисник, довірений], у Франкськом державі Каролінгов, а потім в середньовічній Німеччині і Франції світська посадова особа церковної установи, що здійснювала на його імунітетній території (див. Імунітет ) судові, поліцейські і фіскальні функції. З ослабінням королівської влади Ф. придбали значну самостійність, їх посада перетворилася на феод (льон), даючи право на здобуття частини доходу з церковного володіння. У Германії, де поряд з посадовими Ф. існували Ф. – засновники монастирів, що мали спадкові права на церковну землю і судові доходи, крупні землевласники зосереджували в своїх руках фогтськую юрисдикцію і використовували її для створення території князівств.
