Фенокопія, неспадкова зміна фенотипа організму, викликане дією певних умов середовища і копіюючий прояв якої-небудь відомої спадкової зміни – мутації – в цього організму. Наприклад, впливаючи на генетично нормальних ембріонів і личинок деяких комах підвищеної температурою, парами ефіру і т.п., можна викликати неспадкову потворність (зміна числа ніг або крил, перетворення вусиків в лапки і ін.), спостережувану у дорослих особин. Ця потворність є Ф. таких же, але лише спадкових змін, які регулярно розвиваються без яких-небудь зовнішніх дій у ряді ліній мутантів комах. Ф. різних мутацій можуть бути викликані експериментально і в ін. видів тварин і рослин. При цьому спектр виникаючих Ф. зазвичай не залежить від природи впливаючого чинника, а визначається стадією розвитку піддослідного організму. Передбачають, що зовнішній чинник, зухвалий Ф. у нормальних особин, порушує у них дію відповідних нормальних генів, що і веде до появи фенотипа мутанта. У зв'язку з цим вивчення Ф. широко застосовується в дослідженнях по феногенетиці .
Літ.: Лобашев М. Е., Генетика, Л., 1967; Gоidschmidt R. Ст, Physiological genetics, N. Y., 1938.
