Фарингіт
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Фарингіт

Фарингіт (від греч.(грецький) pharynx, родовий відмінок pharyngos – глотка), гостре або хронічне запалення слизистої оболонки глотки . У людини основну роль у виникненні гострого Ф. грають мікроби (стрепто-, стафіло-, пневмококи) і віруси (грипу, аденовіруси); незрідка запальний процес поширюється на глотку з порожнини носа і його додаткових пазух при гострій нежиті синуїте. Прояви: сухість в глотці, хворобливість при ковтанні, особливо при «порожньому ковтку», температура тіла нормальна або підвищена до 37,5 °С. Лікування: полоскання лужними і дезинфікуючими розчинами, тепле пиття, дієта (неподразлива їжа). Причини хронічного Ф.: повторні гострі захворювання глотки, хронічні захворювання носа і його додаткових пазух, мигдалин, тривале роздратування слизистої оболонки глотки при курінні, зловживанні спиртними напоями дії пилу, шкідливих газів, переохолодженні. Прояви: сухість в глотці, відчуття паління, дряпання («першенія»), хворобливість при ковтанні, кашель, потреба в частому відкашлюванні слизу. Лікування: усунення причинних чинників; полоскання або зрошування глотки лужними розчинами (інгаляції), змазування задньої стінки глотки розчином Люголя в гліцерині.

  Літ. див.(дивися) при ст. Ларингіт .

  Л. Ст Нейман.

  У тварин Ф. виникає головним чином після загального переохолодження або місцевої дії холоду на слизисту оболонку глотки при проникненні в її тканині мікроорганізмів. Ф. може супроводжувати деякі інфекційні хвороби (сибірська виразка, митий, пастереллез і ін.). Ознаки: утруднене ковтання, слинотеча, виділення з носа з домішкою корму, припухлість і хворобливість в області глотки, підвищення температури тіла (при гострому Ф.) і ін. Лікування: місцево – тепло, всередину – сульфаніламіди і антибіотики, серотерапія і ін. лікувальні засоби.