Ларингіт (від греч.(грецький) lárynx — гортань), запалення слизистої оболонки гортані . Розрізняють гострий і хронічний Л Л. Острий. частіше обумовлений інфекцією і виникає при грипі, гострих респіраторних захворюваннях і др.; може бути також симптомом таких інфекційних захворювань, як кір, скарлатина. Розвитку гострого Л. сприяють переохолодження організму (загальне або місцеве) вдихання газів, погрішності в дієті. Виявляється відчуттям сухості, першенія в горлі, потім приєднується сухий кашель. Настає порушення голосоутворення (дисфонія), неповне зімкнення дійсних голосових в'язок. Процес може перейти на слизисту оболонку носа і глотки або на трахею і бронхи. Хронічний Л. виникає унаслідок гострого Л, що повторюється., а також при частому і тривалому неправильному користуванні голосовим апаратом. Сприяючі чинники — куріння вживання алкоголю. Основний симптом хронічного Л. — розлад голосоутворення, яке може бути виражене в різній мірі, аж до повної потерн голоси (афонія), сухий кашель. Лікування: при гострому Л. — «голосовий режим», тобто повний спокій гортані протягом 5—7 днів (необхідно мовчати або розмовляти пошепки), щадна дієта, виключення з їжі дратівливих слизисту оболонку речовин, а також всього надмірно холодного і гарячого. Тепле пиття, тепло на шию (пов'язка, компрес), інгаляції. Медикаменти — за призначенням лікарки. При хронічному Л. — усунення причин, сприяючих його розвитку (особливо неправильного користування голосом, куріння, алкоголю).
Літ.: Рутенбург Д. М., Воспалігельниє захворювання гортані і трахеї, в кн.: Хірургічні хвороби глотки, гортані, трахеї, бронхів і стравоходу, М., 1954; Хвороби вуха, горла і носа, під ред. Д. А. Пігульовського, 2 видавництва, Л., 1969.
