Урок
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Урок

Урок, основна форма учбового процесу в сов.(радянський) школі. Організаційно В. характеризується визначеністю часу, що відводиться на нього, постійністю складу що вчаться, проведенням за встановленим розкладом, переважно в учбовому класі (кабінеті) і при колективній формі вчення. Дидактичний В. характеризується єдністю дидактичної мети, об'єднуючої вміст діяльності вчителя і що вчаться, визначеністю структури диктованою кожного разу конкретними умовами і закономірностями засвоєння учбового матеріалу.

загрузка...

  Як частина учбового процесу В. може містити: організаційний момент, сприйняття, усвідомлення і закріплення в пам'яті інформації; опанування навиків (на основі засвоєної інформації) і досвіду творчої діяльності; засвоєння системи норм і досвіду емоційного відношення до світу і діяльності в нім; контроль і самоконтроль вчителя і що вчаться. При цьому на кожному В. цілеспрямовано вирішуються і завдання виховання. Розрізняють зазвичай наступних основних типів У.: організації сприйняття і засвоєння нових знань; формування навиків і умінь; формування досвіду творчої діяльності (або проблемний В.); т.з. що комбінує В. (об'єднуючий 2 або 3 перших типа). Традиційне виділення спеціальних В. для закріплення знань і опиту учнів неправомірний: то і інше реалізується при засвоєнні знань, формуванні умінь і навиків і творчому вживанні знань.

  Правильно організованому на В. учбово-виховному процесу властиві межі, не залежні від складу учнів, учбового устаткування, особи вчителя і др.: єдність повчальної і виховної функції взаємодії вчителя і що вчаться, вмісту і засобів вчення; активність учнів; розвиток пізнавальної самостійності (тобто прагнення і уміння пізнавати нове в процесі творчого пошуку); єдність дидактичної мети і підпорядкування їй окремих елементів або частин У.; побудова В. і його частин з врахуванням вмісту освіти, закономірностей засвоєння учбового матеріалу, методів вчення і місця В. або його частини в цілісній системі вчення (темі, розділі, курсі). Обов'язковість цих меж, що забезпечують ефективність В., відображає, з одного боку, об'єктивність процесу вчення, з іншої – його залежність від усвідомлення вчителем особливостей вмісту закономірностей засвоєння і т.д. (суб'єктивний аспект процесу вчення). В той же час дотримання що пред'являються до В. вимог не обмежує творчості вчителя, свободи його методичного почерку відповідно до рівня розвитку і особливостей груп учнів.

  В. як форма колективної, фронтальної роботи з класом не виключає і груповий – при завданнях на самостійне засвоєння і вживання знань; практичних роботах, що вимагають колективних зусиль; для посилення активності частини і , що вчаться;т.д. Групові заняття в рамках В. є певною формою індивідуалізації вчення поряд з індивідуальними завданнями, наданням що вчиться вільного темпу для засвоєння матеріалу, програмуванням дій окремих учнів.

  Для засвоєння вмісту сучасних програм і суміжного матеріалу В. доповнюється домашніми завданнями, що заглиблюють знання учнів що виробляють у них навики самостійної роботи і самоосвіти.

  Літ.: Основи дидактики, під ред. Би. П. Есипова, М., 1967; Дидактика середньої школи, під ред. М. А. Данілова і М. Н. Ськаткнна, М., 1975.

  М. Н. Ськаткин, І. Я. Лернер.