Ультрафіолетова спектроскопія, уф-спектроскопія, розділ спектроскопії, що включає здобуття, дослідження і вживання спектрів випускання, поглинання і віддзеркалення в уф-області спектру від 400 нм до 10 нм. Дослідженням спектрів в області 200—10 нм займається вакуумна спектроскопія (див. Ультрафіолетове випромінювання ) . В області спектру 400—200 нм використовують прилади, побудовані за тими ж оптичними схемами, що і для видимої області спектру; відмінність полягає лише в заміні скляних призм, лінз і ін. оптичних деталей на кварцевих. При вимірі інтенсивності УФ-ізлученія як еталонні застосовують джерела, що мають в уф-області спектру відомий розподіл спектральної яскравості (стрічкова вольфрамова лампа, вугільна дуга, а також синхротронне випромінювання ) ; стандартними приймачами в цій області спектру є термопара і градуйовані фотоелементи.
В. с. застосовується при дослідженні атомів, іонів, молекул і твердих тіл для вивчення їх рівнів енергії, вірогідності переходів і ін. характеристик. У уф-області спектру лежать резонансні лінії нейтральних одно- і двократно іонізованних атомів, а також спектральні лінії, що випускаються збудженими конфігураціями високоїонізованних атомів. Електронно-колебательно-вращательниє смуги молекул в основному також розташовуються в ближньої уф-області спектру. Тут же зосереджені смуги поглинання в спектрах більшості напівпровідників, що виникають при прямих переходах з валентної зони в зону провідності. Багато хімічних сполук дають сильні смуги поглинання в уф-області, що створює переваги використання В. с. в спектральному аналізі. В. с. має велике значення для позаатмосферної астрофізики при вивченні Сонця, зірок, туманностей і ін.
Літ.: Taffе Н. Н., Orehin М., Theory and applications of ultraviolet spectroscopy, N. Y., [1962]. див.(дивися) також літ.(літературний) при ст. Ультрафіолетове випромінювання .
