Український театр академічний ім. Т. Р. Шевченко, один з провідних драматичних театрів УРСР. Заснований в 1922 в Києві, в 1926 переведений до Харкова; до 1935 працював під назвою «Березiль». У початковий період тут ставилися героїко-романтічні, агітаційно-масові, публіцистичні спектаклі, театральні огляди, відмічені пошуками нових сценічних форм. Затвердженню реалістичних принципів сприяли: «Джіммі Хиггинс» по Синклеру (1923), «Гайдамаки» по Шевченку (1924), «Бронепоїзд 14-69» Іванова (1928), «97» Куліша (1930), «Невідомі солдати» Першотравневого, «Кадри» Мікитенко (обидва в 1931), «Господар» Карпенко-Карого (1932) і ін. Перемогу методу соціалістичного реалізму і героїко-романтічного напряму в творчості театру знаменував спектакль «Загибель ескадри» Корнейчука (1933). У репертуарі з'являються масштабні постановки: «Платон Кречет» (1935), «Правда» (1937), «Богдан Хмельницький» (1939), «В степах України» (1940) Корнейчука, «Портрет» Афіногенова (1935), «Любов Ярова» (1937) Тренева. Глибоке соціальне звучання отримали «Васса Железнова» Горького (1936), «Гроза» (1938) і «Ліс» (1940) Островського. Особливо характерні роботи театру в 40—50-і гг.: «Ярослав Мудрий» Коцюби (1946; Державна премія СРСР, 1947), «Генерал Ватутін» (1947; Державна премія СРСР, 1948) і «Навіки разом» Дмітерко (1950), «Молода гвардія» по Фадєєву (1947), «Макар Дубрава» Корнейчука (1948), «За другим фронтом» Собко (1949), «Любов удосвіта» Галана (1952), «Третя патетична» Погодіна (1958), «Кров людська — не водиця» по Стельмаху (1959). Серед спектаклів 60—начала 70-х гг.: «Над Дніпром» (1961), «Розплата» (1967). «Калиновий гай» (1972) Корнейчука, «Марина» (1964), «На сьомому піднебінні» (1969) Зарудного, «Планета надій» (1966), «Блакитні олені» (1974) Коломійца. Театр звертається також до нових творів драматургії народів СРСР, до класиці. У 1935 театру привласнено ім'я Т. Р. Шевченка, в 1947 — звання академічне. У театрі працювали: народні артисти СРСР Д. І. Антонович, Е. Ст Бондаренко, П. Ст Куманченко, І. А. Марьяненко, народні артисти УРСР Р. Я. Козаченко, Л. А. Крініцкая, Ф. І. Радчук, С. Ст Федорцева, Ст Н. Чистякова; його очолювали: режисери — народні артисти УРСР Л. Курбас, Л. Ф. Дубовик, Би. Н. Норд, народні артисти СРСР М. М. Крушельніцкий і А. І. Сердюк, заслужених на діячів мистецтв УРСР — Ст Р. Крайніченко, Би. П. Мешкис. У трупі (1976): народні артисти СРСР А. І. Сердюк, Л.С. Тарабарінов, народні артисти УРСР Р. А. Колосова, Ст Н. Мізіненко, С. М. Чибісова і ін. Головний режисер — заслуженого на діяча мистецтв УРСР А. Я. Літко. Нагороджений орденом Леніна (1947).
Літ.: Шляхи i проблемі розвітку украïнського радянського театру, Киïв, 1970: Попова Л., Харківський Гос. ордени Леніна академіч. укр.(український) драматіч. театр ім. Т. Р. Шевченка, До., 1960; Горбенко А., Творча дорога театру, в кн.: Харківський український драматичний театр ім. Т. Р. Шевченка, Хар., 1960; Xapкiвський державній ордена Леннia академiчній украïнський драматічній театр iмeнi Т. Р. Шевченка, Киïв, 1972.
