Уайльд, Уайлд (Wilde) Оскар Фінгал О''Флаерті Уїлс (16.10.1854, Дублін, - 30.11.1900, Париж), англійський письменник і критик. Ірландець за національністю. Закінчив Оксфордський університет (1879). Збірка «Вірша» (1881) мала успіх. Під впливом лекцій Дж. Реськина про мистецтво захопився ідеями так званого естетичного руху, проповідував необхідність відродження краси в повсякденного життя як засобу подолання практицизму буржуазного суспільства. У 1882 зробив турне по містах США, виступаючи з лекціями з естетики; у США видав революційну мелодраму «Віра, або Нігілісти» (1882, русявий.(російський) пер.(переведення) 1925, Берлін), що виразила бунтарські настрої молодого письменника, і віршовану трагедію «Герцогиня Падуанськая» (1883, русявий.(російський) пер.(переведення) Ст Брюсова, 1911). Повернувшись до Лондона, співробітничав в газетах і журналах. Був засуджений на два роки тюремного висновку по звинуваченню в аморальності (1895—97), після виходу з в'язниці оселився в Парижі. Душевний надлом отримав віддзеркалення в поемі «Баллада Редінгськой в'язниці» (1898, русявий.(російський) пер.(переведення) Ст Брюсова, 1915) і в посмертно опублікованій сповіді «De Profundis» (1905).
В обстановці соціальної і ідеологічної кризи англійською буржуазного суспільства кінця 19 ст В. примикав до антибуржуазного напряму в літературі і театрі, в деякій мірі випробувавши вплив ідей соціалізму («Душа людини при соціалізмі», 1891). Уявлення про те, що мистецтво не лише самоценно, але первинно по відношенню до життя, зближувало його з декадентським естетізмом і прибічниками «мистецтва для мистецтва». Проте творчість В. було не позбавлено значного життєвого вмісту. Рання поезія В. вишукано орнаментована, книжна, в ній сильний вплив французького символізму. Поряд з цим в його творчості звучать соціальні мотиви. У «Балладе Редінгськой в'язниці» декадентські мотиви любові на межі смерті поєднуються з гарячим співчуттям до нещастя людини.
Казки («Щасливий принц», «Зоряний хлопчик») і «Вірші в прозі» В. ліричні, піднесені по стилю і вмісту. «Кентервільськоє привид», «Злочин лорда Артура Севіля» — гостросюжетні новели, пронизані іронією. Зразок інтелектуального романа кінця 19 ст — «Портрет Доріана Гріючи» (1891). Прикрасивши всім блиском свого стилю проповідь аморалізму, вкладену у вуста лорда Генрі, В. в той же час визнає, що культ краси і жадання насолод не повинні приводити до відмови від дійсної моральності. Проте сучасниками роман в основному сприймався як проповідь естетського аморалізму.
Трагедії «Герцогиня Падуанськая», «Соломія» (1893; спочатку французькою мовою), «Флорентійська трагедія» (1895, опублікована в 1908 не закінчена) — спроби відродження поетичної драми великих пристрастей. Інший характер мають світські комедії, повні дотепних парадоксів і епіграм на вдачі панівних класів: «Віяло леді Уїндермір» (1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Як поважно бути серйозним» (поставлена 1895, опублікована в 1899). Соціально-критичні мотиви сильні в комедії «Ідеальний муж» (1895), де викриваються нечисті методи буржуазних кар'єристів.
В критичних статтях 80-х рр. (збірка «Задуми», 1891) В. освітив найбільш близькі йому явища сучасної англійської літератури (В. Моріс, В. Патер, Ч. А. Суїнберн і ін.). В той же час він високо цінував народну пісенну творчість, поезію П. Беранже і з повагою писав про художню майстерність О. Бальзака, Л. Н. Толстого, І. С. Тургенева і Ф. М. Достоєвського.
Соч.: Complete works, L. — Glasgow, 1966; Critical writings, L., 1970: The letters ed. by R. Hart-davis, L., 1962; The critical heritage, ed. by K. Beckson, L., [1970]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Полн. собр. соч.(вигадування), під ред. До. І. Чуковського, т. 1—4, СП(Збори постанов) Би, 1912; Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1960; П'єси, М., 1960.
Літ.: Історія англійської літератури, т. 3, М., 1958; Чуковський До., Оскар Уайльд, в його кн.: Люди і книги, М., 1960, с. 625—70; Harris F., O. Wilde, his life and confessions, v. 1—2, N. Y., 1918; Pearson Н., Oskar Wilde, his life and wit, L. — N. Y., 1946; San Juan E., The art of О. Wilde, Princeton, 1967; Mason S., Bibliography of O. Wilde, [2 ed.], L., [1967].
