Уайт (White) Пів Дадлі (6.6.1886, Бостон, — 31.10.1973, там же), американський терапевт-кардіолог і громадський діяч. У 1908 закінчив Гарвардський університет (США), доктор медицини (1911). З 1933 професор, з 1949 почесний професор того ж університету. Основні праці присвячені фізіології і патології серця, у тому числі електрокардіографії, діагностиці і лікуванню пороків серця, так званого легеневого серця, особливостям коронарної хвороби у молодому віці і її профілактиці, епідеміології серцево-судинних захворювань і питанням реабілітації в кардіології. Описав (1930) своєрідну форму функціональної патології серця — так званий синдром Вольфа — Паркінсона — В. У 1948—1956 В. очолював Національний дорадчий радий з питань серця. Президент Міжнародного суспільства кардіологів (1954—58) і Міжнародних кардіологічних фондів (з 1957). Іноземний член АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1961).
Соч.: Heart disease, 4 ed., N. Y., 1951; Electrocardiography in practice, 3 ed., Phil., 1952 (співавтор); My life and medicine. An autobiographical memoir, Boston, 1971; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ключі до діагностики і лікування хвороб серця, М., 1960.
Літ.: Dimond E. G., Paul Dudley White. A portrait, «The American journal of cardiology», 1965, v. 15 № 4.
