Тюбінг (англійське tubing, від tube — труба), елемент збірного кріплення підземних споруд (тунелів, шахтних стволів і тому подібне). Найбільш поширені Т. тунельною оброблення, зазвичай кругового контура. Т. виготовляють з металу (чавуну, стали) і залізобетону. Чавунний Т. — литий виріб у вигляді циліндрової оболонки облямованою бортами, оберненими всередину тунеля. Борти служать для болтових з'єднань окремих Т. і цілих кілець між собою і додають обробленню необхідну жорсткість і міцність. Товщину Т. визначають розрахунком на розтягування-стискування при різних поєднаннях зовнішніх навантажень. Ширіну Т. вибирають залежно від стійкості гірських порід і від розмірів поперечного перетину тунеля. Сталеві Т. (зазвичай зварні) використовують як елементів, що сполучають, між чавунними Т. і в окремих випадках (литі або штамповані Т.) як конструктивні елементи основного оброблення. Конструкції залізобетонних Т. (або блоків), вживаних в основному для оброблення тунелів метрополітенів, бувають двох типів: криволінійного контура і з плоскою поверхнею (лоткові).
Літ.: Тунелі і метрополітени, 2 видавництва, М., 1975.
