Тюбінгенськая школа, напрям в німецькій протестантській теології, що розвивався в університеті м. Тюбінген (звідси назва). Перший період в історії Т. ш. (1777—97) пов'язаний з діяльністю К. Г. Шторра і характеризується поєднанням супранатуралізма з просвітницькими тенденціями; ці умонастрої були пануючими в Тюбінгенськом теологічному інституті, коли в нім вчилися Р. Гегель, Ф. Шеллінг, І. Гельдерлін. У 1830 виникла так звана нова Т. ш., заснована гегельянцем Ф. До. Бауром . Його послідовники, прагнучи виявити в текстах Нового заповіту діалектику протиборчих тенденцій, перейшли до їх критики, «...настолько, що йде, далеко, наскільки це можливо для теологічної школи» (Енгельс Ф., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 22, с. 473).
Саме в роботах представників Т. ш. викристалізувалися ряд положень біблейської критики, згодом сприйнятих міфологічною школою (реєстрація протиріч між різними евангеліямі, гіпотеза про євангеліє від Марка як найранішому, припущення про пізнє походження ряду послань апостола Павла, інтерпретація раннього християнства як синтезу між стоїцизмом і еллінізірованним іудаїзмом і тому подібне). Особливе значення мали роботи Д. Ф. Штрауса і Б. Бауера, що зробили вплив на Ж. Е. Ренана, на ліберальну німецьку теологію кінця 19 — почала 20 вв.(століття); матеріал цих робіт широко використовував Ф. Енгельс. Проти Т. ш. виступили теологи консервативного напряму на чолі з Хенгстенбергом. До 60-м-коду рр. 19 ст Т. ш. розпалася.
Літ.: Енгельс Ф., Бруно Бауер і первинне християнство, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; Leube М., Geschichte des Tubinger Stifts, Bd 1—3, Stuttg., 1921—36.
